Яскрава зірка, запалена на копрі донбаської шахти, колись свідчила про вагому трудову звитягу гірників. Нині ж подекуди навіть банальне електросвітло у вікнах будинків деяких шахтарських селищ — невелика, але таки перемога над руїнами та іншими важкими наслідками так званої гібридної війни. Проте на Донеччині не зрадили багаторічній традиції звітувати наприкінці року черговими трудовими досягненнями, які, щоправда, поза всякими порівняннями з минулорічними «мирними» виробничими успіхами.
Металурги і коксохіміки збільшують виробництво
Годі й казати, що окремі території краю, де ступала нога «захисників російськомовного населення», можна охарактеризувати визначенням «немов Мамай пройшов». І дуже показово, що недавнім «прем’єрам» чи «головнокомандувачам ДНР» — громадянам Російської Федерації, які вже вшилися додому, тепер немає ніякого діла до того, як і чиїм коштом оте населення потерпілого краю (і російськомовне також) усуватиме наслідки такого «захисту». А попрацювати є над чим, бо тамтешні бойовики та іноземні зайди завдали немалої шкоди промисловим підприємствам, житловим будинкам, інфраструктурі. Тільки за попередніми підрахунками для того, щоб відновити об’єкти, зруйновані під час бойових дій у Донецькій області, потрібно спрямувати 2 мільярди 767 мільйонів гривень. Про те, що донеччани перебувають тільки на початковій стадії досить тривалого процесу, свідчить така цифра: на відбудову та відновлення поки що витрачено майже 36 мільйонів гривень.
Як повідомили у департаменті економіки Донецької обласної державної адміністрації, на середину грудня вдалося відновити понад 5 тисяч потерпілих об’єктів. А про темпи відповідних робіт нагадує позитивна динаміка, оскільки за тиждень тут спромоглися повернути до звичного життя 266 пошкоджених об’єктів. Певна річ, бригади будівельників та ремонтників насамперед взялися за помешкання донеччан: нині вже відновили понад 400 житлових будинків. Катастрофічною, особливо з урахуванням холодної пори року, донедавна була ситуація з електропостачанням та газопостачанням, але поступово наслідки війни ліквідовують. Відновлено роботу десяти об’єктів електропостачання, повернулося світло до понад 150 населених пунктів, у яких останнім часом символом вечірньої пори були свічки чи гасові лампи. Також ремонтники відновили роботу 1215 газопроводів і підключили до постачання блакитного палива 3234 приватні будинки.
Тішить і те, що в досить важких умовах, коли під загрозою опинився весь виробничий потенціал краю, непогано працюють ті промислові підприємства, цехи і робітники яких досі перебувають без сумнозвісного «захисту». Приміром, департамент розвитку базових галузей промисловості Донецької ОДА нещодавно повідомив про збільшення виробництва чавуну, сталі та коксу. Зокрема у першій декаді грудня на металургійних підприємствах області середньодобове виробництво чавуну порівняно з аналогічним періодом листопада збільшилося на 18,5%. Позитивні зрушення помітні й у виробництві коксу (18,6%) і сталі (12,3%). Причому слід врахувати те, що зараз у Донецькій області в доменному виробництві із усіх наявних тут 15 доменних печей працюють тільки 11, а у сталеплавильному задіяні 7 конвертерів із 8.
Попри об’єктивні труднощі, тутешні металурги не відмовляються від попередніх намірів модернізувати виробництво і відмовитися від фізично та морально застарілого обладнання. Наприклад, у Маріуполі на металургійному комбінаті ім. Ілліча триває капітальний ремонт агломераційного цеху, що уможливить 10-відсоткову економію витрат природного газу за рахунок встановлення сучасних агрегатів, а також істотне зменшення кількості шкідливих викидів у атмосферу.
Під ялинкою нова лава-«мільйонер»
За давньою виробничою традицією одними з перших Новий рік на Донбасі починають відзначати гірники передових шахт, які наприкінці листопада — на початку грудня звітують про дострокове виконання річних планів і наряджають ялинки. А ще заздалегідь готують новорічні подарунки — нові підземні виробничі потужності. Саме так завершують трудовий 2014-й у шахтоуправлінні «Білозерське» ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля», де нещодавно державна комісія прийняла в експлуатацію очисний вибій із запасом вугілля понад 1 мільйон тонн.
Перспективи покращити продуктивність праці шахтарів і піднімати на-гора значно більше чорного золота небезпідставні: аби оснастити відповідним обладнанням і запустити в дію нову лаву, компанія ДТЕК інвестувала у цей об’єкт 37 мільйонів гривень. А видобуте тут енергетичне вугілля тепер використовують для виробництва електроенергії на ТЕС компанії та у котельнях Добропільського району. Однією з технологічних особливостей нового об’єкта фахівці називають використання тут передової технології відпрацювання зворотним ходом із підтриманням конвеєрного штреку для повторного використання. Таку методику нещодавно розробили безпосередньо в шахтоуправлінні і застосовують її вперше.
В чому новизна? В істотній економії коштів, оскільки під час розробки лави з допомогою колишніх технологій траплялися обвали штреку і його потрібно було постійно відновлювати. «Нині важлива кожна тонна вугілля, що відвантажується на теплоелектростанції, оскільки більшість шахт у Донецькій та Луганській областях через бойові дії були вимушені зупинити свою роботу, — каже директор шахтоуправління «Білозерське» Володимир Панібратченко. — Інвестиції нашої компанії у подальший розвиток виробництва забезпечують пуск нових лав. Це дає впевненість, що буде вугілля для ТЕС, а також зарплати шахтарям та податкові відрахування у бюджет. Останнє дуже важливо, бо вугільне підприємство — це «годувальник» Білозерського та довколишніх селищ».
На жаль, велика частина шахт Донеччини внаслідок бойових дій, розпочатих бойовиками з Росії (про це, приміром, нітрохи не криючись, розповідає «екс-головнокомандувач ДНР» Ігор Гіркін-Стрєлков), нині перебуває у напівзатопленому та напівзруйнованому стані. Приблизно те саме було й сімдесят років тому після німецько-фашистської окупації. Тоді у 1947 році Президія Верховної Ради СРСР навіть започаткувала медаль «За відновлення вугільних шахт Донбасу», яку вручали за відповідну ударну працю. Серед понад 46 тисяч нагороджених немало й етнічних росіян, які тоді їхали сюди відбудовувати промисловий край. Мабуть, їм навіть у снах-жахах не могло примаритися, що їхні внуки чи правнуки, обдурені біснуватим правителем, будуть пхатися сюди зі зброєю та лихими намірами — руйнувати відновлене й збудоване наново не одним поколінням людей.
Принаймні досі «захисники» на контрольованій ними території зовсім не переймаються пошкодженими шахтами, заводами чи житловими будинками. Та й так звані гуманітарні конвої невтомно везуть сюди не будматеріали та обладнання, а боєприпаси і пальне для техніки, з допомогою яких продовжують руйнувати недорозвалене.
Ми в Google+