ПРОБЛЕМА

Щороку перевізник витрачає мільйони гривень  на ремонт понівечених вагонів

Потрощені сидіння, обписані стіни салонів, подряпані, а то й побиті вікна, сміття на підлозі… Така картина доволі часто постає перед пасажирами як комунального, так і приміського транспорту. Скажімо, торік лише Південно-Західній залізниці збитки від поламаного та викраденого внутрішнього салонного обладнання обійшлися в 6,5 мільйона гривень. І така ситуація не виняток, а скоріше правило.

Зловмисники розперезалися

— Ми постійно зазнаємо додаткових втрат через необхідність усувати наслідки хуліганських дій, які призводять до пошкоджень та псування дефіцитного рухомого складу, — розповів під час прес-туру у Фастівське моторвагонне депо начальник служби приміських пасажирських перевезень Південно-Західної залізниці Олександр Подкопалов. — Найпоширеніші пошкодження — биття вікон у вагонах, ламання автоматичних дверей та дверей перехідних площадок, викрадення з них замків та відкручування всіх металевих деталей в інтер’єрі салону й диванів для сидіння. Не менше дошкуляє й розмальовування поїздів фарбами, а салонів — маркерами. Особливо ж якщо уточнити, що перефарбування лише одного вагона коштує 36 тисяч гривень.

Посадовець навів типові вияви вандалізму. Нещодавно на Південно-Західній залізниці під час  вечірнього рейсу до столиці в електропоїзді сполученням Фастів — Київ невідомі  викрали  шість м’яких диванів для сидіння. А на платформі Дарниця-Фармацевтична  у п’яти вагонах зловмисники розбили вікна й закидали камінням усі вагони електропоїзда.

Наскільки масовими є зловживання, засвідчив і головний інженер депо  Іван Безпалий. Здавалося б, навіть такі незначні пошкодження, як викрадення кранів з рукомийника, влітає перевізнику в копієчку. Якщо за плановим ремонтом їх треба було замінити 30 штук, то нині вже — 550. Один такий кран коштує  60—70 гривень. Тож аби зменшити витрати на закупівлю, вирішили самі їх виготовляти, зменшивши ціну до  15—20 гривень за штуку.

У вандалів є навіть своя спеціалізація. Розбиття вікон камінням —  вечірньо-нічна «розвага» підлітків, а внутрішнє пошкодження вікон та салонного обладнання — «компетенція» дорослих чоловіків, які ковтнули зайвого і не тямлять себе. Однак переважна частина пошкоджень на рахунку так би мовити, адекватних пасажирів, які викручують металеві деталі для здавання на металобрухт, а замки, крани та сидіння — для господарських потреб. Залізничників дивує те, що пасажири самі собі шкодять, адже обшарпаними електричками, де ніде сісти, ні за що триматися стоячи, неможливо сходити в туалет, їздять вони самі, їхні рідні та близькі, малі діти й літні люди, для яких така мандрівка перетворюється в неабияке випробування.

Слюсарі працюють у дві зміни... Фото Сергія ГОНЧАРОВА

Чия хата скраю?

— Найбільше дивує, — продовжує Олександр  Подкопалов, — що вандали орудують на очах у решти пасажирів, які ніяк не реагують на їхні дії. А завтра будуть скаржитися, що Укрзалізниця не забезпечує належного сервісу. Ніхто не каже про те, щоб вони самі затримували зловмисників. Але повідомити персонал поїзда могли б. А ще могли б належним чином виховувати дітей, які не просто псують майно залізниці, а піддають небезпеці життя пасажирів, закидаючи поїзди камінням чи підкладаючи його на колії.

І хоча заради справедливості варто зазначити, що 10% пошкоджень вікон відбувається через необережність, однак загальної картини ця статистика не змінює. Втручання зловмисників у пневматичну схему роботи, що призводить до виведення з ладу автоматичних дверей дизель-поїздів, випадковістю не назвеш. Зазвичай пасажири відкривають двері аварійною кнопкою, заклинюють їх сторонніми предметами або ж перегинають трубки пневматичного приводу управління. Тому для їхньої ж безпеки локомотивні бригади змушені на шляху прямування блокувати двері.

Що ж до сидінь, 95% усіх обшивок виходять з ладу раніше за термін служби. Неадекватним пасажирам, які їх псують, невтямки, що покриття одного дивана коштує 112 гривень. До того ж ремонтують їх тільки у Фастівському моторвагонному депо. Тут скаржаться: лише профілактичні щотижневі роботи в одному вагоні коштують 400—500 гривень.

Ремонтники завалені роботою. Слюсарі працюють у дві зміни і дивуються, до якої міри треба себе зневажати, щоб так по-варварськи поводитися в громадському транспорті, що тобі ж служить. У прибиральниць взагалі бракує слів для характеристики пасажирів. Сміття, яке вони виносять з вагонів потяга, за кількістю і складом може зрівнятися зі сміттєпроводом багатоповерхівки.

Тож усі разом просять засоби масової інформації провести просвітницьку кампанію серед пасажирів і закликати одних бути цивілізованими людьми, що живуть у ХХІ столітті, а других — реагувати на вияви вандалізму, не вдаючи, що їхня хата скраю. В залізниці немає ні коштів, ні кадрів, щоб ефективно боротися з вандалами. Тож перевізник погрожує: якщо ситуація не зміниться — скасує вечірні поїзди. Тоді постраждають і правопорушники, і законослухняні.

Щоправда, є ще один вихід, але він поза компетенцією транспортників. Можна було б кинути в рейд проти «диких» пасажирів десятки спец-призначенців, які місяцями відпочивають на лавках Маріїнського парку, оберігаючи парламент від надуманої загрози. Вони б і розв’язали основну проблему — піймати зловмисника. А притягти його до відповідальності зовсім просто: відповідні статті є в Кодексі про адміністративні порушення  (статті 110, 173, 184) та в Кримінальному кодексі (статті 194 та 296).

ДОВІДКА «УК»

Згідно з чинним законодавством України на зловмисників можуть накладати штрафи:

♦ за пошкодження залізничної колії, захисних лісонасаджень, снігозахисних загорож інших  об’єктів,  споруд  і пристроїв сигналізації і зв’язку — від 170 до 510 гривень;  

♦ за підкладення на залізничні колії предметів, які можуть спричинити порушення руху поїздів — від 255 до 680 гривень; 

♦ за викидання сміття й інших предметів з вікон і дверей вагонів поїздів — від 34 до 170 гривень;

♦ за  пошкодження внутрішнього устаткування пасажирських  вагонів, вікон локомотивів і вагонів — від 170 до 510 гривень.