На жаль, наукова теорія криз успішно розвивається та доповнюється на вітчизняній експериментальній базі. Науковці академій економічних наук та соціального управління вивчали відповідну проблематику й громадську думку, встановивши: розвиток виробництва на цьому етапі характеризується не лише відомими етапами, як-от гальмування, спад, рецесії та кризи, а й наповнений новими термінами на кшталт «регрес», «деградація» і навіть «колапс».
За полем зору урядовців
Відомо, що в кризових протистояннях багато важить використання теоретичних знань у цій делікатній сфері. Виявленню напрямків щодо їх застосування та забезпечення ефективності кінцевих результатів, на які впливають не лише закони і закономірності, а й формальні, довільні чинники, в тому числі хитрість, підступність, віроломство. Через них одні учасники кризи (конфлікту) банкрутують, інші на цьому «сприятливому» ∂рунті успішно розвиваються чи розквітають.
В їх основі лежить криза взаємовідносин, які, по суті, породжують вищезгаданий чисельний, феноменальний перелік різновидів цього негативного явища. Біблія закликає до віри, любові, взаємотерпіння, взаємопрощення. Тож виконання Заповідей Божих, без всякого сумніву, може сприяти налагодженню добрих стосунків як у міждержавному, так і внутрішньодержавному середовищі, пом’якшенню «ударів» усіх кризових проявів у різних царинах суспільного життя. У нашій державі питання ідейно-виховного характеру залишилися за полем зору урядовців.
Як відомо, стратегічною метою нашого народу є побудова в умовах жорсткого глобалізованого світу держави із стабільною економікою, сучасним високорозвиненим суспільством, конкурентоспроможністю та власною організацією захисту товаровиробника й виробничника. По суті, це означає не лише чітке формулювання національних інтересів України, розробку досконалих організаційно-правових механізмів їх захисту, а й свідоме та послідовне обстоювання їх впровадженням антикризових заходів.
Таким чином, відповідно до існуючої теорії криз нині доцільна розробка та впровадження принципово нової для України політичної ідеології, що спирається на глибинні тисячолітні корені української нації, на уявлення українців про свободу й справедливість, а також на відпрацюванні у сучасному світі найбільш досконалих механізмів управління розвитком суспільства XXI століття.
Соціо-економічний рух
Більшість пересічних українців цікавить питання: чому мовчить наша наука? Відповідь лежить на поверхні — науку зігнорувала попередня державна влада, принизила заробітною платнею, іншими чинниками. Мабуть, тому нині немає науково об∂рунтованих планів соціально-економічного розвитку держави на теперішній час і тривалу перспективу.
Працівники академій економічних наук та соціального управління спробували зорганізувати соціо-економічний рух: «Схід — Захід: об’єднання та порозуміння заради перспективного розвитку України», який ставить собі за мету сприяти стабілізації соціо-економічної ситуації у державі, розробляти шляхи та методи виходу з нинішніх економічної й політичної криз.
Тим часом деякі політики, свідомо ігноруючи соціально-економічну ситуацію, пропонують впровадження федерального устрою держави. Водночас науковці із самого початку державної незалежності пропонували науково об∂рунтований повний регіональний господарський розрахунок, який без політичного підгрунтя в рамках унітарної держави розв’язує руки для впровадження творчих ідей підприємливих людей. Про те свого часу інформували НАН України та уряд.
У післяреволюційний період влада знову гарячково здійснює не завжди науково об∂рунтовані реформи. Скажімо, добір кадрів на провідні державні посади відбувається не за професійними якостями, а за вимогою громади, що послаблює відповідальність за прорахунки. Не визначено важливість і послідовність проведення реформаційних змін. Знову ж таки немає зрозумілих науково-технічних програм розвитку національної економіки, регіонів і галузей.
Тому, на думку колективів академій економічних наук та соціального управління, надзвичайно злободенними є:
проблема реформування органів влади, усунення дублюючих ланок на загальнодержавному та регіональному рівні. Наприклад, об’єднання функцій облдержадміністрацій та облрад в обласну раду з єдиним виконавчим апаратом могло б дати не лише економію коштів на утримання численного управлінського апарату, а й посилення відповідальності за кінцеві результати діяльності регіональних органів:
перепідпорядкування правоохоронних органів за певними функціями місцевим органам влади, як це мало місце в посттоталітарний період;
невідкладний перегляд виборчого законодавства, щоб не лише скоротити чисельність депутатів, а й підвищити їхню компетенцію. Вибори повинні забезпечити участь у роботі законодавчого органу представників обох статей (реалізація на практиці гендерної політики), різних верств населення. Повинен бути присутній віковий ценз, інше;
відміна законів України, що суперечать демократичним засадам управління. Удосконалення законодавства про місцеве самоврядування, усунення механізмів, що спричиняють протистояння між гілками влади.
Для реалізації пропозицій з означеної проблематики, впровадження новітніх засад кадрової політики та організації участі в управлінні державою й регіонами доцільно створити громадські ради Майдану чи ради старійшин в областях, до складу яких увійшли б авторитетні представники від духовенства, науки, громадських і політичних формувань.
З огляду на вищеозначене, пропоную керівникам регіональних центрів Академії економічних наук України, її дійсним членам із залученням широкого кола науковців невідкладно обговорити пропоновану тематику та на наступні збори підготувати службові записки з пропозиціями щодо їх вирішення. Систематизований матеріал з їх врахуванням надішлють на адресу нашого уряду та президії НАН України.
Нашого народу не зламати!
Нам треба змінити думку суспільства, повернути його на сучасні європейські рейки. Устами матерів, які стояли на колінах перед правоохоронцями, устами дітей та студентів, устами інвалідів, пенсіонерів і всіх людей доброї волі, устами поранених та загиблих на Майдані народ молиться за те, щоб Росія вивела війська з Криму.
Народ, що 1991 року на референдумі майже одностайно проголосував за державну незалежність, народ, який співає щораз Державний Гімн, прославляє Україну нині й повсякчас гучно на вулицях, не може бути зламаним навіть тоді, коли влада, що неправдою прийшла до керма, хотіла повести її в чужоземні сутінки й там погубити. Хочеться навести слова з власного вірша, що був навіяний побаченим на Майдані:
…Ходив Хрещатиком
в задумі,
Вдихав ядучий дим
від шин…
І серце рвалося
від глуму,
Що під кийками
був ваш син…
Тепер владі треба дбати про розвиток економіки, культури, про добро для народу, й буде спокій та мир на українській землі.
Богдан АНДРУШКІВ,
завідувач кафедри менеджменту,
інноваційної діяльності та підприємництва
Тернопільського національного технічного
університету ім. І. Пулюя, професор
Ми в Google+