ДОСВІД

Як маленькій Рівненщині вдається зекономити великі кошти?

Рівненщина — лідер за темпами заміщення дорогого імпортного газу альтернативними ресурсами. Якщо середньоукраїнський показник заміщення місцевою сировиною становить 1,5% загального обсягу споживання енергоносіїв, то в Рівненській області він сягає вже 3,5%. А в 2012-му область має подолати 4-відсотковий «бар’єр» заміщення газу відновними та альтернативними видами палива. Такі перспективи визначили в програмі економічного та соціального розвитку області.

Альтернативне «блакитному» паливо все частіше використовується у наших котельнях. Фото з сайту blogspot.com

І сміття в господарстві згодиться

ПАТ «Волинь-цемент», що є одним з найбільших виробників цементу в державі, ось уже 10 років має німецького інвестора. Німці, відомо, ціну копійці знають. От і порахували: вигідніше вкласти в енергозбереження сьогодні, аніж вічно бути на російській «голці». Адже процес виробництва цементу доволі енергоємний.

Перехід потужного підприємства на альтернативні джерела енергопостачання спланували у два етапи.

Перший — переведення виробничого циклу на вугілля від українського виробника:  у цей проект в 2008—2010 роках інвестовано 60 мільйонів євро. А вже 2011-й дав результат: замість 108 мільйонів кубометрів газу, що їх використовували ще в 2010-му, тепер вклалися у… 7,8 мільйона кубів. Тобто знизили споживання газу в… 16 разів! І при цьому на «Волинь-цементі» виготовили на 27 % цементу більше, ніж у 2010-му. Зрозуміло, що паралельно здійснили комплекс природоохоронних заходів, які не лише убезпечили навколишнє середовище від забруднення, а й до мінімуму знизили непродуктивні втрати сировини.

 — Річ у тім, що в Рівному будується сміттєпереробний завод —  уже за кілька місяців рівнянам запропонують роздільний спосіб збирання побутових відходів, які йтимуть на переробку. Тут, на «Волинь-цементі», прискіпливо вивчили, так би мовити, етимологію рівненського сміття і зробили висновок: левова частка продуктів сміттєпереробки підходить для принципово нового, сухого способу виробництва цементу, який  переважає в Європі. Окрім того, що це знизить собівартість виробництва продукції, то ще й допоможе розв’язати проблему утилізації твердих побутових відходів, поки що на рівні міста, а далі — області. Ось вам приклад ефективного державно-приватного партнерства, який допомагає, як кажуть, вбити двох чи навіть трьох зайців, — розставляє акценти голова Рівненської облдержадміністрації Василь Берташ. — Адже сміттєпереробний завод, який запрацює вже восени, — це ще й робочі місця для наших людей. Зрештою, ми тут не піонери: я на власні очі переконався, як цементні заводи Німеччини, Чехії, Польщі активно використовують альтернативні види палива, а деякі вже навіть  стовідсотково замістили газ у виробничому процесі.

Як 5 сільських шкіл мільйон зекономили

Ощадливі німці свого не упустять, скажете. А от як навчитися економити самим, щоб бюджетна копійка не вилітала в трубу в прямому й переносному значеннях?

Щоб знайти конкретну відповідь на це запитання, приїздіть до поліської глибинки — приміром, у село Богуші Березнівського району. Торік у січні тут відчинила двері нова школа, що постала на місці аварійної (до слова, кошти на будівництво виділив уряд Азарова). Її котельня працює на щепі (відходи деревовиробництва, сухе гілля, яке раніше просто викидали). Так-от, за рік роботи (опалювальний сезон, звісно, тривав півроку) за опалення школи, площа якої  майже 4 тисячі квадратних метрів, заплатили 75 тисяч гривень. Замість 280 тисяч, які довелося б викласти з бюджету, якби шкільна котельня працювала на блакитному паливі. Бо щоб опалити газом кубометр площі, потрібно 80 гривень, електроенергією — 77, щепою — лише 20. Відчуваєте різницю? При цьому шкільна дітвора і в 20-градусний мороз ходить у змінному взутті, в легеньких блузках та сорочках і користується гарячою водою. А щепу на доволі вигідних умовах постачає підприємець із сусіднього села Тишиця: кубометр цього палива з доставкою коштує 150 гривень. Вигідно всім: і місцевим жителям, які працюють у підприємця, і районному бюджету, і, що найголовніше, державі, адже за зекономлені кошти можна будувати нові сільські школи — а така потреба у краї є.

— Коли ми зводили цю школу, прийняли принципове рішення: котельня працюватиме на місцевій сировині, а твердопаливні котли теж будуть від місцевого виробника — такі виготовляє наше ВО «Газотрон». Дарма, що поруч, за 5 кілометрів, проходить газ, — пояснює Василь Берташ. — І ось уже маємо економію. Торік ми в області збудували 5 нових шкіл, усі вони мають автономне опалення й працюють на місцевій сировині: тобто все, що раніше йшло в сміття, тепер дає енергію. Тож 5 цих шкіл лише за рік роботи зекономили щонайменше мільйон бюджетних гривень. У 2012-му ми збудуємо й модернізуємо 10 шкіл, які теж працюватимуть на альтернативному паливі. До того ж активно переводимо на нього й котельні навчальних закладів, що збудовані раніше: от у Млинівському районі чимало котлів працюють на соломі, якої там на багато десятиліть вистачить. Ця робота потребує певних вкладень, але ж ми, як бачите, чимало економимо вже сьогодні.

Кіотський протокол у дії

Звісно, що за один день про виконання доручення Президента та уряду про ефективне використання бюджетних коштів і перехід на альтернативні джерела енергопостачання не відрапортуєш. Та й будь-яка справа «приречена» на успіх, якщо робиться не за командою згори, а за власним свідомим вибором.

Такий вибір у енергозбереженні Рівненщина зробила давно. Хоча змінювалася влада, хоча область, як і всю Україну, атакували політичні торнадо й економічні цунамі, але за будь-яких обставин тут мислили раціонально й не припиняли довгострокових проектів.

Один із них — пілотний інноваційний проект Програми розвитку ООН (ПРООН) та Глобального економічного фонду (ГЕФ), який ось уже майже 10 років працює у Рівному. За цей час побудовано сучасну ТЕЦ, оснащену когенераційною установкою, що дало змогу закрити 11 застарілих неефективних котелень, облаштовано новітнім обладнанням котельні центральної міської лікарні, пологового будинку, гуманітарної гімназії. Нинішнього опалювального сезону до згаданого переліку додалася ще одна потужна когенераційна установка (яка одночасно виробляє й теплову, й електричну енергію) та у двох міських котельнях поруч із газовими з’явилися котли, що працюють на відходах деревини. Усе це, включно з облаштуванням відповідних складів на котельнях та під’їздів до них, —  технічна допомога ГЕФ та ПРООН. До того ж із 2003 року в Рівному працює перша в Україні муніципальна енергосервісна компанія «Еско-Рівне». Нині її активи становлять 1,5 мільйона доларів і вона успішно співпрацює з підприємствами комунального господарства не лише Рівного, а й усієї України. Адже надає широкий спектр послуг із енергозбереження: від енергоаудиту (котрий усе частіше замовляють і бюджетні, й небюджетні установи та організації) до передачі надсучасного обладнання в оренду чи концесію. Отже, хто хоче працювати, шукає можливості. І знаходить їх.

— У Швеції, де енергозбереження стало ледве не національною ідеєю, я бачив, як із звичайнісінької кулькової ручки виростають маргаритки: насінина цієї гарної квітки вживлена в пластик. Тому коли ручка відпрацювала свій ресурс, її достатньо просто всадити в землю, — каже міський голова Рівного Володимир Хомко. — Ми, звісно, ще не Швеція, але Кіотський протокол уже став для Рівного документом прямої дії —  комунальне теплопостачальне підприємство «Теплотранссервіс» завдяки цілеспрямованій роботі вже продало парникових газів на 30 мільйонів гривень. Ці кошти використали на модернізацію тепломереж.

Верба не проста, а енергетична

Але й це ще не все. На Рівненщині підростає ще один альтернативний вид палива — енергетична верба, досвідом вирощування якої поділилися сусіди-поляки. Вже навесні підприємці, які захочуть займатися цією перспективною справою, отримають адаптовані до наших природно-кліматичних умов саджанці — і вперед, до енергонезалежності! Тут знову ж таки хочуть убити двох зайців: заліснити в такий спосіб малородючі поліські грунти та отримати додаткове джерело енергії.

Серйозну ставку роблять і на торф: адже Рівненщина — одна з найбагатших  на поклади низинного торфу областей України. Торік на державному підприємстві «Рівнеторф» добули на 15 % більше торфу, ніж у 2010-му, і темпів збавляти не збираються. Торфобрикети та фрезерний паливний торф забезпечують потреби комунального господарства краю: адже це паливо з високою тепловіддачею. Підраховано: 78 тонн брикету замінюють 36 тисяч кубометрів газу. Тож виробництво теплової енергії з торфу економніше на 144 тисячі гривень порівняно з газом. Місцеві виробничники готові запропонувати конкурентоспроможне альтернативне паливо комунальникам із сусідніх регіонів. А підприємці дедалі активніше відкривають виробництва торфопелетів та гранул.

ДО РЕЧІ

На черзі — реновація

Владислав КИРЕЙ,
«Урядовий кур’єр»

Як повідомив міський голова Черкас Сергій Одарич, обласний центр переміг у всеукраїнському конкурсі з питань енергозбереження, яке проводило Агентство національних проектів. За кілька днів планується завершити всі юридичні формальності. Після цього місто має одержати 10-15 млн грн на впровадження енергозберігаючих заходів у житлових будинках.

Кошти спрямують на повну реновацію будинків: заміну вікон, утеплення і ремонт покрівель, встановлення індивідуальних теплових пунктів. Як пояснили у міськвиконкомі, це будинки, де мешканці утворили ОСББ. Головна умова — черкасці також долучатимуться до реалізації цього проекту своїм співфінансуванням.

— У яку суму це виллється — поки що не відомо. Але ми розраховуємо, що мешканці долучатимуться на рівні 5—10 відсотків співфінансування. Потреба на реновацію одного будинку становить 3—4 млн грн. Тому коштів має вистачити на кілька будівель, — розповів Сергій Одарич.

Нещодавно на нараді в Кабінеті Міністрів за участю віце-прем’єра України Сергія Тігіпка, де обговорювали питання енергозбереження, досвід Черкас у запровадженні енергозберігаючих технологій визнано вартим наслідування.

— Ми на сьогодні маємо одні з найнижчих тарифів в Україні на водопостачання та теплопостачання. І в плані використання енергозберігаючих технологій випереджаємо інші міста. Конкуренцію нам складає лише місто Славутич, — зауважив Сергій Одарич. Під час урядової наради було визначено, що ключовим моментом в енергозаощадженні є використання індивідуальних теплових пунктів. Інші заходи (утеплення стін, ремонт покрівель, заміна мереж) можуть бути ефективними лише при використанні індивідуального теплового пункту. Нинішнього року в обласному центрі планують встановити 107 ІТП в житлових будинках і понад два десятки у громадських будівлях — лікарнях, школах, поліклініках, дитячих садочках. Індивідуальний тепловий пункт дає змогу людям самим визначати, коли розпочинати опалювальний сезон і скільки споживати тепла. Тобто жителі самі встановлюють, яку температуру вони хочуть у своїх оселях.