ДАТА

22 роки тому в березні на наших теренах проходив перший і останній референдум щодо долі чужої держави

У тодішньому бюлетені «для опитування населення Української РСР» було єдине запитання: «Чи  згодні Ви з тим, що Україна має бути в складі Союзу Радянських суверенних держав на засадах Декларації про державний суверенітет України?». Громадянам, яких узвичаєно по-радянському називали «населенням», пропонувалося вибрати між «так» і «ні», залишивши одну відповідь. Водночас суворо вказувалося на те, що «бюлетень, в якому при опитуванні викреслено обидва слова чи не викреслене жодне, визнається недійсним».

Спроба останніх ідеологів союзного монстра, що виявився лише колосом на глиняних ногах, завуалювати просту як світ істину, що немає потреби жити в чужій країні, коли маєш власну, не вдалася. Наш народ виявився мудрим і  на свій копил переінакшив пораду давніх латинян, які говорили: «Батьківщину любимо не тому, що вона велика, а тому, що вона своя».

Про обставини цього маніпулятивного радянського референдуму йшлося в понеділок на прес-конференції в Укрінформі. Її організатори й учасники провели історичні паралелі до ближчих нам часів, коли, за їхніми словами, існують загрози демократичним засадам української незалежності, спроможності громадянського суспільства, забезпеченню реалізації конституційного права громадян нашої суверенної країни на участь в управлінні державою.

Підставою для такого занепокоєння, завважив  голова правління Центру політико-правових реформ, член Конституційної асамблеї Ігор Коліушко, є ухвалений торік у листопаді Закон  «Про  всеукраїнський референдум». Процедура його ухвалення досить незвичайна: проект надійшов ще 2010-го, у липні того самого року до нього внесли зміни і проголосували в другому читанні, а вже  безпосередньо під час торішніх осінніх перегонів до Верховної Ради парламент попереднього скликання зібрався і впродовж  десяти хвилин ухвалив  як закон його проект… у першому читанні.

Чимало положень нині  чинного закону про всеукраїнський референдум викликають зауваження експертів, громадськості й політичних сил, зазначили учасники прес-конференції. За їхніми словами, в  парламенті нині збирають підписи щодо неконституційності його окремих положень та процедури ухвалення, вже напрацьовано зміни до цього законодавчого акта.

Передусім це стосується розділу «Агітація референдуму». Приміром, у частині 6 ст.76 чорним по білому записано: «ЗМІ, їх посадовим та службовим особам і творчим працівникам під час проведення референдуму у своїх матеріалах і передачах, не обумовлених угодами, забороняється агітувати за або проти питання  референдуму, поширювати інформацію, спрямовану на спонукання громадян голосувати за або проти питання референдуму». Виходить, якщо ініціативна група не уклала з тим чи тим засобом масової інформації угоду, він повинен прикро набрати в рот води і мовчки спостерігати, хоч би що там було, — інакше його позбавлять ліцензії чи тимчасово заборонять. Оскільки будь-яке інтерв’ю, обговорення предмета референдуму, передачі щодо референдуму, висвітлення експертних думок можна вважати агітацією. Круто, чи не так?

Вразливим місцем нового закону небезпідставно називають і брак контролю громадянського суспільства за чесністю організації такого всеукраїнського опитування і підрахунку голосів. Зокрема ним передбачено, що рішення виборчої комісії ухвалює більшість присутніх, а не членів комісії, а голосувати вдома можна без підтверджувальних документів.  Слід врахувати й таке: рішення референдуму набуває сили відразу після підрахунку голосів, а будь-які процедури оскарження неможливі.

З огляду на почуте можна зробити висновок: референдум, який сучасні українські тлумачні словники пояснюють як безпосереднє всенародне голосування з найважливіших питань державного життя, загалом є демократичним  інструментом, до якого вдається цивілізований світ. Водночас за певних умов  його організація  та результати можуть істотно вплинути на подальший хід історії. Саме за результатами референдуму  перед Другою світовою війною Гітлер приєднав  Австрію до Німеччини. 22 роки тому нас «тягнули» до так званого оновленого союзу, таким робом фактично втратили незалежність окремі наші сусіди. Можливо, кожному варто замислитися над ціною ймовірної гри без правил.