СИТУАЦІЯ

Місцева влада сільського району, яка конфліктує з фермерами, ризикує недонадходженнями податків до бюджету

Сватівщину, благословенний слобожанський край небезпідставно називають житницею Луганщини. Бо яким би потужним не був промисловий потенціал області, з його розвинутими хімічною, вугільною, машинобудівною галузями, селяни були і залишаються годувальниками населення численних індустріальних міст і селищ.

А годувальників, як добре відомо, ображати не можна, бо що варта навіть така родюча, як у Сватівському районі земля без умілого професійного обробітку.

Кому "муляють" чужі ордени

Голос Євгена Георгійовича бринить гіркотою образи. І хто б подумав, що фермер Семенов, відомий не лише на Луганщині, а й за її межами керівник одного з кращих в області сільськогосподарських виробництв, що віддав колективній ниві 35 років життя, стане прохачем. І ходитиме коридорами місцевої влади, не без участі якої, за його словами, у нього відібрали право на оренду сільського ставка, незаконно передавши об'єкт заїжджій людині .

Сьогодні, каже він, у рідному районі замість підтримки фермерського руху створюють якісь фіктивні агроформування (як-от "Райгородська нива"), які нахабно забирають землю в господарів, а сільське населення вводять в оману. Таким чином упродовж трьох років знищувалося фермерське господарство в селі Верхня Дуванка: в його очільника Сергія Соболя забрали майже 700 га землі, після чого він змушений був залишити свою справу і податися в сусідню Харківщину, де нікому й у голову не прийде знищувати успішного підприємця.

- Я, як і мої колеги-фермери Євген Семьонов, Сергій Гнатенко, Юрій Окороков, Валерій Білоконь змушені звертатися до суду, шукати захисту в "Урядовому кур'єрі", газеті центральних органів виконавчої влади, писати скарги до Верховної Ради.

- Зокрема, судова справа щодо незаконності позбавлення мене права оренди ставка, - продовжує співрозмовник, - знаходиться вже в центральній судовій господарській інстанції. Про неї начулися депутати Верховної Ради, які знають мене не один рік, і також погоджуються, що районні чиновники, конфліктуючи з сільгоспвиробниками, діють у розріз з політикою держави.

Похмурі дні "Світанку"

Ще вчора процвітаюче фермерське господарство з красивою назвою "Світанок" славилося своїми врожаями соняшнику, кукурудзи, зернових, ефективно обробляло 4500 га землі (це одне з найбільших аграрних утворень у районі, а отже, і лідер серед платників податків), розвивало соціальну сферу, підтримувало освіту, культуру великої сільської громади, що об'єднує чотири села - Містки, Рудівка, Петрівське, Кругле).

Проте цієї весни тут з великими труднощами таки засіяли найважливіші культури з тієї ж, тривіальної причини: законні власники у пошуках справедливості змушені оббивати пороги в судах, позиваючись з місцевою владою, яка затято вбиває кілки розбрату в бізнес фермерської сім'ї по?кійного нині В'ячеслава Литвина.

Його син Ігор Литвин, котрий пліч-о-пліч з батьком вибудовував фермерську справу в рідному селі 17 років поспіль, під різними приводами не може отримати свідоцтво в державного реєстратора, а тим часом господарство, що залишилося без управління, стало ласим шматком для любителів прикарманити чуже. За словами пана Ігоря, на його власну справу незаконно зазіхають вчорашні бізнес-партнери нинішнього очільника районної структури виконавчої влади.

Своя рука - владика?

Тих, хто багато років обробляв тутешні чорноземи і сьогодні з досвітку до смеркання трудиться в полі, хто підтримує сільських ветеранів, які вже не мають сили працювати на землі, намарне шукати в "кишеньковій", за словами авторів, земельній комісії з вирішення земельних питань при районній держадміністрації. Там царюють зовсім інші люди, з бізнесу, який можна окреслити двома словами - "купи-продай".

Без конкурсних засад, врахування особливостей соціальної сфери кожного села ці "комісіянти", йдеться в листі, нещодавно забрали 56 га землі у фермера Віктора Водолазького з Райгородка, застосувавши для цього такі недозволені законом адміністративні важелі, як. подвірний міліцейський обхід жителів сільської громади, учасники якого намовляли людей забрати паї в колишнього господаря і віддати іншому.

Нестерпними стали земельні "апетити" районних керівників і для міської влади. Так, Сватівський міський голова Євген Рибалко на останній на часі сесії порушив питання про те, що така собі фірма "Колібрі", також не чужа колишньому бізнесові голови райдержадміністрації, протягом трьох років "забувала" сплачувати до скарбниці громади орендну плату за комунальну землю, ставка за яку до того ж була штучно занижена.

- Це вже серйозні сигнали, що місцеві очільники не дружать з чинним у державі законодавством, ігнорують конституційні норми , - сказав голова Сватівського районного суду Станіслав Юрченко. - Справді, такої кількості позовних заяв, що зачіпають саме земельну сферу, районна Феміда не бачила раніше. І переважну їх кількість зумовили саме непрофесійні дії керівників виконавчої структури.

Чого тільки вартий позов голови райдержадміністрації про захист його честі, гідності та ділової репутації, коли він вимагав від фермера Ігоря Литвина 50 тис. грн відшкодування, а від місцевих ЗМІ спростовання очевидної інформації, яку на Сватівщині знає чи не кожний. Довелося пояснювати пану Мормулю, що не треба плямувати мундир, аби потім не відмивати його через суд.

Певна річ, судова тяганина, в яку дії керівників району втягнули великий загал наших фермерів, свідчить про викривлене тлумачення деякими чиновниками обов'язків державних службовців, недотримання ними антикорупційного законодавства, їхнє намагання взяти від життя те, що їм не належить, зухвале ставлення до простих людей. Про недопустимість таких місцевих "перекосів" неодноразово говорив Президент України, а отже, їх не повинно бути в нашому житті.