Ідея цього проекту належить ученицям відомої української вишивальниці Віри Роїк. За їхнім задумом, рушник стане символом єдності народів Криму на вшанування пам’яті Великого Кобзаря.

Копітка робота над рушником розпочалася ще торік наприкінці грудня. До творчого процесу долучилися не лише кримчани, а й волиняни. Зокрема вишивальники Юрій Савка, Оксана Позняк та скульптор Ірина Дацюк. «Вони зробили попередню компоновку композиції, обрахували кількість ниток, власним коштом придбали матеріал для рушника», — розповів син Віри Роїк Вадим. Згодом до роботи долучилася Спілка дизайнерів Криму, кримські вишивальниці та співробітники музею.

Євгенія Жукова доклала чимало зусиль, щоб вишити центральну частину рушника. Фото автора

Першою за голку взялася учениця знаменитої майстрині 69-річна Євгенія Жукова із Джанкоя. Їй випало вишивати центральну частину рушника у техніці полтавської двобічної гладі.

«Працювати над рушником почала 27 грудня, а останній стібок на полотні зробила 13 лютого, — розповіла пані Євгенія. — Вставала о 5 ранку, а лягала об 11 вечора. Щоб вкластися в терміни, довелося взяти відпустку за власний рахунок. Проте я отримала задоволення від того, що долучилася до проекту, оскільки це дає змогу пропагувати традиційну українську вишивку. Адже саме для цього наставниця Віра Сергіївна передавала нам свої знання».

Керівник етнографічного музею Юрій Лаптєв подякував за зроблене і попросив пробачення, що доводиться працювати у швидкому темпі, а також за затримку фінансування проекту. Але він запевнив, що кошти за матеріал для рушника, а це, за попередніми підрахунками, майже 8 тисяч гривень, компенсують, оскільки вони закладені у кримському бюджеті на святкування 200-річчя Шевченка. До речі, вишивальниці працюють безплатно.

Уже розпочався другий етап реалізації проекту, до якого долучилося майже 20 вишивальниць з різних національних громад Криму. Їм належить вишити орнаменти 40 національностей, а також їхніми мовами чотири останні рядки із «Заповіту» Тараса Шевченка.

Директор музею, звертаючись до майстринь, запросив їх продовжити роботу в стінах музею української вишивки ім. Віри Роїк: відвідувачам закладу буде цікаво спостерігати за роботою вишивальниць.

Довжина рушника сягає 7 метрів, ширина — 70 сантиметрів. У центральній частині вишито орнаменти Віри Роїк.

Побачити завершену роботу охочі зможуть 25 квітня — у день народження Віри Роїк, яка все життя несла людям українську вишивку, як Великий Кобзар — українське слово. Але співпраця музею та вишивальниць на цьому не закінчиться, оскільки на них чекає наступний проект — вишивання рушника кримського єднання.