ВІТАЄМО!

Днями виповнилося сімдесят нашому колезі — журналістові-урядовокур’єрцю Георгію Косих.
Найбільша радість — від праці рук своїх

Журналістське ремесло належить до тих, яким не можна займатися з примусу. Той, хто не  має цього у крові, навряд чи може зрозуміти магнетизм  такої роботи,  який лише підсилюється  непередбачуваністю життя. Однак, якщо відчуваєш, що заради кількох газетних рядків здатен  відмовитися від багатьох  життєвих принад  — значить,  твоя дорога правильна.

Студентом-старшокурсником, маючи за плечима робітничу професію і  навички солдата-артилериста, розпочав  професійний журналістський   шлях і  Георгій Косих: працював у  авторитетних  республіканських виданнях і на телебаченні.

Наприкінці  вісімдесятих і початку дев’яностих років минулого століття Георгій Євгенович разом з однодумцями  створював   урядову інформаційну службу і кілька років поспіль очолював прес-службу Кабінету Міністрів. Добре розуміючи важливість інформаційної складової діяльності  виконавчої влади,  став одним з ініціаторів створення  газети  «Урядовий кур’єр».

І навіть представляючи нашу державу на дипломатичній роботі,  Г. Косих не полишав зв’язків з газетою. Був одним з найактивніших коментаторів визнання України на світовій арені, зокрема в консервативній Європі, й одним з найпалкіших  уболівальників  на німецьких боях братів Кличків, про що ексклюзивно розповідав  на сторінках «Урядового кур’єра».

Нині високий професіоналізм  ювіляра  проявляється на  спортивних сторінках видання та у висвітленні актуальних тем міжнародної політики, а що  багато чого залишилося «за кадром», так ми про це ще напишемо. Правда,  Георгію Євгеновичу?!!