ЕЛІТА

Їх усього 254. Вони - як сіль, що робить звичайну воду морем, як душа, що перетворює населення на народ, як цемент, без якого неможливий моноліт

Вони - Герої. Герої України. 56 з них обрали своїм покликанням відродження життєдайної сили матінки-землі. Більшість, серед яких і Леонід Кучма, за президентства якого і народилася в державі нова на той час нагорода - "Герой України", нещодавно зібралися в стінах Національного університету біоресурсів і природокористування України на презентацію книжки "Зірки першої величини. Агропромисловий комплекс України", героями якої вони стали. Чому саме в цьому виші? Напевно тому, що дванадцятеро з них здобували вищу освіту саме тут, а один із них - академік Дмитро Мельничук - ось вже майже 30 років очолює університет.

Найстаршого з цієї когорти - одного з фундаторів вітчизняної біохімії академіка Максима Гулого, на жаль, немає. Випускник Київського зооветеринарного інституту - одного з голосіївських ВНЗ, що дали початок Українській сільськогосподарській академії, Максим Федорович прожив довге і славне життя, залишивши по собі вдячну пам'ять і талановитих учнів. За 102 роки (так-так, ми не помилилися!) він устиг стати директором Інституту біохімії ім. О. Палладіна, віце-президентом АН УРСР, академіком НАН України, лауреатом Державної премії СРСР і двічі - Державної премії УРСР. А сьогодні його справу продовжує академік Дмитро Мельничук, почесний президент Всесвітнього консорціуму установ вищої аграрної освіти і досліджень - одного з найбільших об'єднань навчально-наукових закладів планети. Дмитро Олексійович, тісно співпрацюючи з ФАО (продовольчою та сільськогосподарською організацією ООН), постійно опікується питаннями якості і безпеки продукції харчування.

Найіменитіший серед відзначених найвищою відзнакою країни аграріїв - двічі Герой Соціалістичної Праці і Герой України, голова приватно-орендного кооперативу "Зоря", що у Чорнобаївці під Херсоном, Дмитро Моторний. Коштом господарства, яким він незмінно керує кілька десятків років, збудовано і середню школу на 1200 учнів, і музичну школу, і Палац культури, і спорткомплекс, і АТС, і унікальну ремонтну майстерню, газифіковано село. А останніми роками Дмитро Костянтинович бачить головною метою збереження господарства і соціальної сфери на селі. І, попри всі негаразди, це йому вдається.

Так само, як і Герою України, генеральному директорові ТОВ СП "Нібулон" Олексію Вадатурському, наполегливості, ерудованості і діловій хватці якого може позаздрити будь-хто. Саме Олексій Опанасович намагається зробити вітчизняний ринок зерна цивілізованим.

А хто не знає ім'я Героя Соціалістичної Праці і Героя України Олександра Боровика! Генеральний директор ТОВ "Авангард", що на Чернігівщині, і водночас почесний голова Аграрного союзу України, він стояв і стоїть на одній позиції: земля має перебувати у державній власності, а держава - розробити всі законодавчі та підзаконні акти щодо її оцінки тощо. Інакше українці можуть стати чужинцями на власній землі...

Питання землі - вельми болюче, але навести лад у ньому вкрай необхідно. Така спільна думка об'єднала виступи багатьох Героїв України, колег Олександра Григоровича по аграрному цеху: голови Котелевської райдержадміністрації на Полтавщині Тетяни Корост, яка ще донедавна очолювала ТОВ "Агрофірма "Маяк", і голови сільськогосподарського ТОВ ім. Енгельса, що на Луганщині, Івана Запорожця та багатьох інших.

Загалом настав час відродити до життя Спілку Героїв України, діяльність якої з якихось причин зійшла нанівець. Колективний розум цих людей, які є елітою нації, має працювати на благо держави і народу.