– Мамо, до мене приходив Святий Миколай! — радісно вигукує п’ятирічна Соломійка, намацавши під подушкою чималенький пакунок. І стрімголов кидається вмикати світло (це ще один подарунок від енергетиків, які його не відключили), щоб розібрати гостинці від чарівника. Мама й тато долучилися до захопливої гри й разом з донечкою та маленьким Тарасиком розглядають вміст пакунка, ніби й справді не знають, що саме подарував донечці добрий святий.

З таким морем емоцій і радісних вигуків цього ранку прокидаються в Україні мільйони діток, чиї мами й татусі, турботливі бабусі й дідусі завчасно подбали про подарунки від Миколая, і в незаможних родинах, сиротинцях, кому таку радість подарували небайдужі благодійники. А коли малеча (й не тільки) розпаковує барвисті міхи з подарунками, добрий сивобородий Святий Миколай і 700 його помічників із Фабрики Святого Миколая, що працювала у львівському Палаці мистецтв, після такого виснажливого й тривалого марафону-вояжу можуть спокійно відпочивати по славних трудах. Зазирнути ж бо треба було до кожної оселі, щоб у цей магічний вечір ощасливити кожного своєю ласкою і турботою, і ні про кого не забуто, нікого не скривджено! Вони рознесли понад три тисячі подарунків діткам Львова.

Якби не було, то вигадали б

Уродженець Патари в Лікії майбутній єпископ міста Міра Миколай потай подарував золото для посагу донькам зі збіднілої родини, щоб ті змогли вийти заміж (відтоді й пішла традиція робити дарунки, щоб ніхто не знав, хто доброчинець). Відтак за милосердя та допомогу нужденним отримав велику подяку і шану від людей та був піднесений до сану святих. І якби цього доброго чудотворця не було, його б вигадали, бо скільки сотень літ живе ця гарна традиція у християнському світі!

Як і кожного року, напередодні цієї магічної ночі мільйони хлопчиків і дівчаток всіма силами боролися зі сном, щоб на власні очі побачити Святого Миколая. Та помічникам доброго чарівника таки вдається непомітно підсунути під подушку подарунок чи вкласти його у шкарпетку. А ті, хто у певному віці й розгадав цю таємницю, міркують: чому б просто не дозволити собі побути мрійником! І навіть листа Миколаєві написали, довго обмірковуючи, що попросити у чарівника. У когось у ньому лише кілька рядочків, у інших — довгий перелік побажань. А маленька Соломійка (у свої п’ять вже вміє писати) написала листа Миколаєві, від якого матуся розплакалася: «Святий Миколаю! Я нічого не прошу для себе. У мене все є — солодощі, гарні забавки, і навіть ранець дідусь з бабусею до школи вже купили. Я прошу: зроби так, щоб в Україні не було війни. А цукерки й іграшки віддай дітям, які там, де війна».

Пані Оксана читала доньчиного листа, а я відчувала, як тремтів голос співрозмовниці у слухавці. Недитячі прохання, написані не просто дитячою рукою, а серденьком, зворушили до сліз дорослістю, добротою й пожертвою. А написала дівчинка, пояснила співрозмовниця, після того, як побачила похорон бійця, який загинув у зоні АТО. Сім’я саме була на прогулянці з піврічним синочком Тарасиком неподалік церкви, а в ті дні на Левандівці (мікрорайон Львова) чи не щодня хоронили наших хлопців. І мати пояснила донечці, що таке війна, а ще мала щодня дивиться телевізор…

Соломійка, звісно, подарунок отримала — дитина ж бо! А разом із ним і листа від Миколая, написаного хоч і маминою рукою, але з подякою малій за доброту й переліком того, що передали діткам з Донбасу. Не хочеться, каже пані Оксана, позбавляти донечку такої радості.

Надворі не хурделить і не іскряться білопінно морозним снігом дерева й галявини у парках, вулиці рідних міст і сіл. Невидимий маляр не помережив шибки химерними візерунками, за вікном — сіра надокучлива мжичка. Та все ж святкового настрою, як і самого свята Миколая, ніхто не скасовував — воно в календарі і в душі кожного. Улюблене свято знову прийшло у наші домівки, наповнивши радістю серця діток і дорослих. Бо таки, мабуть, не знайдеться жодного, хто б не чекав дива від Миколая!

На Галичині діти зазвичай ще задовго до свят пишуть листи-прохання доброму дідусеві, а щоб отримати подарунок, не забувають бути чемними, аби не знайти під подушкою замість забавок та солодощів різку — як нагадування, що не завжди були слухняними й добре поводилися. У Львові, у старовинному парку Знесіння, у казковій дерев’яній хатинці відкрили резиденцію Святого Миколая, де улюблений чарівник приймав і продовжує приймати від малечі (свята тривають) замовлення на подарунки. Передсвяткової ночі чарівник завітав з гостинцями до маленьких адресатів.

Радості від доброго і турботливого Миколая з особливим нетерпінням чекають діти з малозабезпечених родин, сиротинців та шкіл-інтернатів, ті, у кого немає «домашнього Миколая». Тішиться подарунком маленька Андріана зі Львівської школи-інтернату №2: отримала, як і просила у Святого Миколая, тепле зимове взуття і солодощі. Завдяки благодійникам подарунки одержав кожен із 141 вихованця школи відповідно до «замовлень» у листах до Миколая. Про що мріють діти, які опинилися у складних життєвих обставинах, дорослі дізнавалися з їхніх листів, які ще з початку грудня розміщували на ялинці у холі Львівської міської ради. І кожен охочий міг долучитися до акції та стати справжнім помічником Миколая Чудотворця, відгукнувшись на прохання дітей.

Згадав і про хлопців в окопах

Попри свій поважний вік, не помилився Святий Миколай з новою адресою дітей з родин переселенців — для маленьких гостей волонтери запропонували цікаву програму: перегляди мультфільмів, виставу, концерти дитячих колективів та подарунки. На солодке свято та святкову виставу просто неба на вулицю Сербську маленьких львів’ян запросила Львівська майстерня шоколаду. Святий Миколай відправить своїх помічників з гостинцями до дітей за Дніпро. Для 60 родин вимушених переселенців, які проживають у Дрогобичі, щедрі дарунки (а це — 65 тонн продуктів харчування, теплого одягу та взуття) передав благодійний фонд «Caritas Ченстохова» у співпраці з Сілезьким воєводством з польського міста Ченстохова, з благословення архієпископа, митрополита Ченстохова Вацлава Депо, на суму понад 422 тисячі злотих (100 тисяч євро).

У ці дні на вулицях — десанти юних помічників Святого Миколая у червоних шапочках з великими торбами за плечима. У ролі Святих Миколаїв і відомі в місті та області посадовці й меценати, які відвідали сиротинці, дитячі будинки, прийомні сім’ї. Окрім ласощів, симпатичних забавок, гості подарують багато необхідних та корисних речей, на придбання яких не завжди знаходяться кошти, — одяг, з якого діти виростають блискавично, побутову техніку. Святковий конвеєр працюватиме на повну потужність до кінця Різдвяних свят: маленьких львів’ян запрошують на вистави театри міста, тож зимова казка триватиме. А пізно ввечері перед оперним театром засяє вогнями зелена красуня — маленьких львів’ян вітатиме, як і належить, Святий Миколай та актори театру «Воскресіння».

У святковій метушні не забули і про тих, хто виборює незалежність України на східному фронті. Міський голова Львова Андрій Садовий звернувся до всіх небайдужих з проханням дбати про наших вояків, тому що Миколай через дітей може принести дуже важливі речі для наших хлопців на передовій: «Маємо дбати про тих, кому сьогодні найважче. Дуже часто люди нарікають, що життя нелегке, але нехай вони згадають хлопців, які в окопах, — там справді важко. І кожен має стати для них тим добрим Миколаєм, даруючи їм з конче потрібними речами крихту свого тепла й душі».

Так багато нині в магазинах, на ринках людей, на обличчях яких заклопотаність змінилась теплою усмішкою. Ми збагнули просту істину: в людині генетично закладена й одвічно живе потреба творити добро! 

Він охороняє воїнів і дітей

Наталія ДОЛИНА,
«Урядовий кур’єр»

СВЯТО. 19 грудня всі православні християни світу відзначають день Святого Миколая Чудотворця. За старовинним переказами, в IV столітті жив молодий чоловік на ім’я Микола. Дізнавшись, що хтось терпить нужду, юнак підкладав на поріг або в будинок бідняка гроші або речі, яких тому бракувало. В народі існує легенда про бідну дівчину, яку не міг узяти в дружини її коханий через те, що в неї не було посагу. Микола підклав їй під подушку потрібну суму грошей, щоб весілля відбулося. Щаслива наречена розповіла всім про чудо і запевняла, що в її долю втрутилися ангели. З часом таких історій в місті ставало дедалі більше.

Микола творив добро анонімно, так, що облагодіяний ним бідний люд і сироти не знали, хто їм допомагає. Але колись городяни простежили за Миколою і все з’ясували. З тих пір він став єпископом цього міста. Багато добрих справ зробив єпископ Микола за земного життя, але ще більше зміг дарувати людям після відходу в інший світ. Його мощі виявилися нетлінними, мироточивими і здатними зцілювати хворих. Церква канонізувала Миколая, а люди стали шанувати його як свого головного заступника і покровителя.

Вважається, що Святий Миколай охороняє воїнів, мандрівників, моряків, торговців, лучників, бідних і сиріт і, звичайно ж, дітей.

В Україні здавна були певні традиції на Миколая. Починалося свято молебнем у церкві, після якого громада ставила Святому велику свічку, щоб він охороняв всіх від бід і встановив мир і справедливість.

На Київщині господарі, прийшовши з церкви, брали миску зі свяченою водою і йшли кропити худобу в хліві, промовляючи: «Святий Миколаю, помилуй та збережи нас від усякого лиха!»

Ще одна хороша і мудра традиція була в наших предків — ввечері збирати сусідів на трапезу. Братчини були ритуалом примирення ворогів і прощення всіх образ.

В давнину на Миколая укладали договори і угоди, бо всі були впевнені, що в цей святий день ніхто не зважиться на обман. А ще зі свята Миколая починали працювати ярмарки, де встановлювали ціни на хліб і борошно. 

У Святого Миколая вірили не лише українці — його шанують всі християнські народи, але в кожній країні наш Чудотворець називається по-своєму: Миклаш, Йолупукі, Сент Ніколаус, Санта Клаус, Пер Ноель, Синтер Клаас тощо. І не важливо, як до нього звертатися, Святий завжди почує молитву про мир і справедливість і прохання про подарунок і щастя.