ЗА РАМКАМИ

Чернігівський обласний художній  музей імені Г. Галагана запросив на… полювання

Євдокія ТЮТЮННИК,
«Урядовий кур’єр»,
(фото автора)

Справжньою естетичною насолодою для тих мисливців, котрі найкращими трофеями вважають цікаві світлини чи замальовки живої природи, а також для всіх, хто любить ліс і його мешканців, стала виставка чернігівського архітектора Миколи Мазура. Його твори у стилі рельєфної художньої пластики поєднують у собі живопис і скульптуру, завдяки чому зображення об’ємні і нереально живі. На відміну від суто живописних полотен, світ яких манить, але не дає змоги доторкнутися, панорамне виокремлення деталей в роботах пана Миколи буквально вривається у життєвий простір глядача, розширюючи межі його сприйняття. Здавалося б, нічого надзвичайного — просто корінь чи гілка потягнулися за межі рамки, злегка виступили ріжки, пазуриста лапа чи зубаста «усмішка», але саме вони стають точками дотику двох світів. Хіба це не диво?

Онук майстра Толик переймається настроєм лісових мешканців

За словами директора художнього музею Ірини Ральченко, анімалістичний стиль (зображення тварин) дуже давній. Його розквіт припадає на ХVІІ  століття. Багато художників зверталося до нього, і кожен у межах жанру намагався знайти щось своє. Ця виставка цікава тим, що чернігівський майстер знайшов свою авторську техніку.

Виставки робіт майстра проходили в багатьох містах України, в Польщі і Росії, його роботи зберігаються у колекціях Німеччини, Австрії, Великобританії. Нині дві його картини представлено у Варшавській національній галереї.

Улюбленою картиною відвідувачів виставки стали три кумедні коти

На запитання, як виникла ідея створення картин саме у такій манері, художник відповів, що вона йому… приснилася. Тож, підхопившись уранці, Микола Мазур змішав тирсу з клеєм ПВА  і почав працювати. На тій першій картині квітують троянди, малювати які його ще в дитинстві навчила мама. А потім він, будучи мисливцем, закинув рушницю і почав фотографувати та замальовувати лісових мешканців. На картинах звірі, сповнені сумом, любов’ю, замріяністю, агресією.  Є в доробку майстра й інші сюжети, переважно пейзажні. Вони так само сповнені глибиною, об’ємом і пластикою.

Безмір карпатських снігів

«А я теж уже дві картини зробив!» — похвалився Толик, 8-річний онучок Миколи Івановича, котрий на людному заході поводився по-дорослому розважливо. «Молодець! Якщо старатимешся і багато працюватимеш — колись і в тебе буде така виставка». А він відповів дуже серйозно: «Знаю!» І погладив своїх улюблених вовків, котрі як живі вслухаються у зимову тишу...