«Кияти, киреїти, наймани і меркити, – це не монгольські, а тюркомовні племена. Залишки їх залишилися на території сучасного Китаю, але мова племен – казахська, – каже Володимир Броніславович. – За життя Чингісхана державною мовою його імперії була споріднена казахській уйгурська мова. Батько Темуджина (у казахській вимові Теміршина) Єсюгей був ханом киятів. Матір'ю – Оян із роду меркитів. Жінка Чингісхана – Борте була з казахського роду кониратів. Всі сини покорителя світу носили тюркські імена. Сам Чингісхан (Шингисхан) казахською означає «світлосяйний хан». У монголів ні тоді, ні досі не було таких імен. Слово «хан» теж виключно тюркське, а не монгольське. Монголи своїх правителів називали титулом «контайчі». Обирали Чингісхана на звичайному казахському курултаї. У монголів такого слова немає. Лише казахи, які сповідували тенгріанство, ховали своїх покійників у таємних місцях, про які мало хто знав. Про цей звичай писав європейський посол до Золотої Орди Плано Карпіні. Він бачив цей обряд. У ті часи монголи відвозили своїх померлих на кладовище й лишали там під відкритим небом».
Володимир Білінський вважає, що російська історія приховувала цей факт аби не зізнаватися в тому, що свого часу росіян підкорили казахи, які згодом увійшли до Російської імперії й були підлеглими російських царів. Тому всю славу завойовників віддали далеким монголам.
«Офіційне визнання казахського походження Чингісхана станеться найближчим часом, – прогнозує історик. Казахстан досі оглядається на Росію і Китай, які мають свої точки зору і не збираються поступатися історичними міфами».