На Чернігівщині є легенда про брата і сестру — Дніпро і Десну, котрі колись давно домовилися вранці бігти до моря. Дніпро прокинувся раніше і побіг, не чекаючи сонну Десну…

Така вона, найголовніша річка України, й понині — прудка і з норовом. От як вирішила біля селища Любеч Ріпкинського району, навпроти якого робить петлю, спрямити свій шлях, то це і вчинила.

Звісно, всі бачили, що діється з річкою, але, як це у нас нерідко буває, доки грім не гримнув... Та чим більше минало часу, тим більшою ставала халепа. Поступово, з року в рік, Дніпро розмивав перемичку кількох місцевих озер, а потім таки прорвався і змінив русло. Аж коли до паїв та сіножатей на новоутвореному острові стало можливим добратися лише на човні, всі навколо почали не просто нарікати, а пробі кричати на повен голос. І не без підстав. Адже на другому березі — Білорусь, яку розмежовує з Україною середина Дніпра. Де річка — там і міждержавний кордон. І відрізана «скибка» площею в 660 гектарів землі місцевої території може відійти до сусідів.

Отоді вже почали вживати заходів. Приборкати місцями дуже бурхливу річку непросто. Слід було ліквідувати розмив і укріпити береги.

Наша газета розповідала про роботи, які покращили ситуацію. Розпочалися вони у 2009 році, коли Кабінет Міністрів виділив на цю справу понад 11 мільйонів гривень, а Деснянським басейновим управлінням водних ресурсів було розроблено робочий проект укріплення лівого берега Дніпра.

Справу ускладнювало те, що вода у Дніпрі восени і навесні стоїть дуже високо. Для активних робіт лишалися тільки літні місяці. Та все ж було здійснено першу, а у 2011 році розпочато і другу чергу невідкладних берегоукріплювальних робіт. Залізобетонні балки, каміння і пісок повинні були зупинити агресивну дію хвиль. Та зробленого виявилося замало.

Річ у тім, що протягом двох наступних років не було фінансування, а значить і робіт. А вода тим часом не припиняла свою руйнівну дію, вимиваючи з-під старанно викладеного каміння пісок і «з’їдаючи» берегову смугу.

Що ми маємо на сьогодні? Практично ту ж саму ситуацію, котра була на самому початку. Дніпро активно підтверджує прислів’я, що апетит приходить під час трапези. Слід негайно закінчити другу чергу берегоукріплення і перейти до третьої. Та ця справа стане можливою лише за умови включення до державної програми.

Є ще один нюанс цієї проблеми. Кажучи мовою медиків, будь-яке захворювання слід починати лікувати з ліквідації його причини. А в історії з норовливим Дніпром поки що всі намагаються прибрати симптоми.

«Близько двох десятків років фарватер Дніпра не підтримувався в належному стані, от вода й почала рухатися в бік України», — зауважив заступник начальника Деснянського БУВР Вадим Потапенко.

Чистити русла річок — значить робити їх глибокими і спокійними. А ще придатними до курсування такого дешевого виду перевезень, як баржі. Та поки дійде справа до справжнього лікування річок, вони нароблять немало збитків.