Столітній ювілей — не тільки привід для святкування, хоч і це важливо, а й гарна нагода розповісти про тих, хто розділив з тобою життєві випробування, про рідне місто чи село — яким воно було в різні часи, згадати тих, кого вже немає. Недавно соту весну відзначила жителька села Благодатне на Черкащині Марія Григорівна Еркенова.

Їй є про що згадати. Народилася вона в цьому самому селі, тільки називалося воно тоді Богушкова Слобідка. Життя її багатодітної родини було далеко не медом. 12-річною Марія залишилася без матері, тому була змушена покинути навчання в початковій школі, пішла працювати у місцевий колгосп. Назву господарства і села в той час пов’язували з іменем військового діяча більшовицької Росії Василя Чапаєва, хоч до нього він не мав жодного стосунку. Село на її віку тричі змінило назву. Востаннє — у руслі декомунізації. До нинішньої назви Благодатне багато хто й досі звикає. А примхлива доля й для Марії Григорівни підготувала сюрпризи. Деякий час жила в Ленінграді, працювала в дитсадку. Війна перекреслила плани молодого подружжя — її чоловік-льотчик пішов на фронт, там і загинув. Вона з маленькою донькою змушена була повернутися в рідне село. Багато працювала на різних роботах, вийшла заміж, народила ще одну доньку Галину, з якою й нині живе у затишному будиночку. Має четверо внуків, шестеро правнуків і двоє праправнуків. Рухлива й працьовита жінка й не думає сидіти без діла, порається по господарству, сприймає кожен день як подарунок долі. Квітами, піснями й гарними словами ювілярку вітали родичі, сільські та районні керівники.

До речі, в сусідній Золотоноші нині четверо довгожителів, яким уже понад 100 років. Усі вони мають добру вдачу, дякують долі за щастя жити.

Дякуючи за поздоровлення, Марія Григорівна з оптимізмом дивиться в завтрашній день. Фото з сайту procherk.info