У селі Лутище, що поблизу Полтавщини, для сімей Максима Стовбура та Артура Шахматова, які нещодавно приїхали з неспокійного Краматорська, роблять усе, щоб полегшити їхню переселенську долю, допомогти їм і підтримати насамперед родини з дітьми.

Як сказали молоді мами Лілія та Юлія, нині для них найкраще там, де не стріляють. Обидві тримають на руках тримісячних немовлят — Павлика та Лева, які тихенько сопуть і гадки не мають, що через багато років, коли стануть дорослими, їхні батьки розкажуть їм, як у липні 2014-го їх прихистив охтирський край. А Сумська область загалом, де ніхто з них ніколи не бував і про яку вони знали лише з уроків географії, стала другою батьківщиною.

Донедавна Шахматови і Стовбури не знали одне одного, хоча й проживають чимало років у Краматорську. Познайомилися у Дніпропетровську, куди приїхали за сприяння волонтерської організації. Бо далі залишатися в рідному місті стало смертельно небезпечно — стріляли зовсім поряд, на сусідню школу впав снаряд, проваливши дах…

Волонтери зв’язалися з представником Охтирки, який і запропонував перебути небезпечний час у слобожанському краї. Вони одразу ж погодилися. А за кілька годин уже приїхали до районного центру, в якому готувалися їх зустріти.

Місцеве підприємство запропонувало будинок у селі Лутище, що за 22 кілометри від міста — просторий і газифікований, на 4 кімнати, з усіма зручностями. Навіть з маленьким городом, у кінці якого протікає одна з найчистіших річок Європи — Ворскла.

Артур — лицювальник-плиточник — швидко взявся до справи. А Максим помічникує, хоча на малій батьківщині заготовляв корми для худоби. Але до нових обов’язків поставився з розумінням і сподівається, що по поверненні додому знову візьметься за сіно.

Ось так і живуть: молоді дружини доглядають малечу, господарюють на кухні, а чоловіки працюють. І всі сподіваються, що лиха година невдовзі мине, і всі знову повернуться до рідного міста.

ПРЯМА МОВА

«Добро не має меж»

Валентина УСТИНОВА,
заступник голови Охтирської  райдержадміністрації:

— Тепер кожен робочий день у нас розпочинається з аналізу інформації про життя і побут переселенців зі сходу. Бо щойно зареєструвалися перші прибулі, одразу ж створили робочу групу при голові райдержадміністрації — діє відповідний штаб.

Усіх 38 дорослих і дітей розселено. Наприклад, Іван Пирогов із села Пологи, який мешкає у просторому будинку, запропонував їм житло, а сам перебрався до маленької кімнатки. Спершу заселилися четверо дорослих і дітей. Затим приєдналися їхні родичі, ще згодом — знайомі. І тепер їх тут як у рукавичці — десятеро.

Нині оформляємо документи на отримання пенсій, допомоги у зв’язку з народженням дитини, одиноким матерям, малозабезпеченим сім’ям. Сектор молоді та спорту запропонував за рахунок залучених коштів путівки для літнього оздоровлення до місцевого табору «Космос». Мобілізовано медиків. Усіх дітей оглядають дільничні медсестри.

Намагаємося допомогти з роботою. Приміром, працевлаштували Віктора Верходуба з Костянтинівки Донецької області, який тепер проживає в селі Рибальське. Він працює механіком на Охтирському цегельному заводі.

Правду кажуть, що добро не має меж.