ПОДІЯ

На Рівненщині стартував рік української Першокниги. Символічно, що рік 450-річчя Пересопницького Євангелія, на якому присягають на вірність українському народові президенти нашої держави, стартував на Рівненщині: саме з цих споконвічних волинських земель у 1561 році вилетіла у світовий обшир українська Першокнига. Її оригінал дбайливо зберігають у Національній бібліотеці імені Вернадського.

А ось її першу факсимільну копію вартістю $10 тис. цими днями урочисто передав Національному університету "Острозька академія" рівненський меценат Олег Каштан. Адже саме на теренах колишнього Острозького князівства, в Ізяславському монастирі, починалася робота над Пересопницьким Євангелієм. Тепер у музеї університету його зможуть побачити всі, хто завітає до волинських Афін (саме так називають давній Острог), і отримати від такого "спілкування" з книгою відповідний заряд духовності.

До речі, вже незабаром спілкування стане простішим: в академії, обіцяють видавці, з'явиться й книга "Пересопницьке Євангеліє. Витоки та сьогодення" із транслітерацією, робота над якою завершується. Це теж буде об'ємний фоліант на 1800 сторінок: звісно ж, із невеликим тиражем.

Одночасно в стінах академії презентували й срібну монету "Пересопницьке Євангеліє" номіналом 20 гривень, яку щойно випустив Монетний двір Національного банку України. Її тираж - лише 4 тисячі примірників, тож вона, власне, унікальна вже сьогодні.

- Так ми розпочинаємо рік Пересопницького Євангелія в Україні, який, відповідно до Указу Президента, відзначається на загальнодержавному рівні, - наголошує заступник голови Рівненської облдержадміністрації Олексій Губанов. - Попереду - нові масштабні заходи, які нестимуть у собі потужний духовний імпульс. Центральним стане відзначення 450-річчя Пересопницького Євангелія, що пройде 29 серпня в селі Пересопниця під Рівним, де в місцевому монастирі й завершилося створення Першокниги. Тож маємо ще чимало встигнути: йдеться про створення постійно діючого культурно-туристичного центру, що об'єднає музей під відкритим небом та археологічний центр. А в самому селі, яке всі ці роки було незаслужено забуте, маємо облаштувати інфраструктуру: відремонтувати церкву, прокласти газогін, збудувати дорогу, якою, сподіваємось, у Пересопницю їхатимуть не лише, так би мовити, "під дату" - до своїх витоків варто їхати завжди.