СЮРПРИЗ. Меморіальна дошка Михайлу Врубелю виявилася несподіванкою для одеської публіки.

Тим часом, на думку дослідників, зв’язок Врубеля з Одесою досить значний, аби мати про себе архітектурну згадку. Михайло Врубель прожив в Одесі майже 5 років. Йому 13-й минало, коли сюди переїхала його сім’я. Тут він поступив до Рішельєвської гімназії, котру згодом закінчив із золотою медаллю, тут набував свої перші мистецькі навички в одеській школі малювання. Батько Михайла — Олександр Врубель — працював  у військовому окружному суді, і сім’я художника загалом прожила в місті майже 10 років. Де саме вони мешкали — ніхто не знає. Натомість цілком достовірною є відбита в листуванні художника адреса Софіївська, 18. Тут Врубель прожив кілька місяців 1885 року, завітавши до Одеси вдруге, після понад десятирічної перерви. Вже зрілий художник, саме тут він почав працювати над образом Демона, який був одним із найвизначніших у його творчості.

Оцей початок творіння якраз і спробував втілити в меморіальній дошці, що прикрасила будинок на Софіївській, 18, одеський скульптор Олександр Токарєв. «Початок роботи — це таїнство, — каже автор пам’ятки. — Біле полотно живописця, коли він ще в роздумах, що створити — ось цей момент початку таїнства я і хотів відобразити».

Для одеситів ця пам'ятка виявилася приємною несподіванкою. Фото автора

І все-таки для більшості одеситів одеська сторінка в житті Врубеля була цілковитою несподіванкою. «Чесно скажу, цієї сторінки в історії нашого міста не знала, ось лише завдяки цій події її для себе відкрила», — зізналася начальник міського управління культури і туризму Тетяна Маркова.

Як трапилося, що одесити, котрі зазвичай вважають своїми всіх знаменитостей, що бодай раз відвідали місто, залишили поза увагою геніального Врубеля? Однією з причин може бути те, що сам художник не надто захоплювався містом, що справило неабиякий вплив на його долю. «Подалі від цієї Одеси, котра своїм комерційно-індиферентними поглядами на все починає руйнувати мої власні!» — пише 18-річний Врубель своїй сестрі Анні до Петербурга. Хоч це не заважає йому через 10 років саме до Одеси повернутися, аби залікувати душевні рани та відкрити нову сторінку в своїй творчості.

Дослідник одеської віхи в житті Врубеля, чиїм коштом, власне, й було встановлено дошку,  підприємець Євген Деменок вважає, що юнацький максималізм митця не дає Одесі підстав відхрещуватися від генія:

«Так, він справді не надто поблажливо відгукувався про місто, але в принципі, коли почитати того ж Бабеля чи Паустовського — вони теж іноді не ліпшим чином говорили про Одесу». Євген Деменок каже, що Одесі й нині притаманні ті риси, які помічав юний Врубель. Та й не один він їх зауважував: «Був такий журналіст Фрейденберг. Він казав: художники, тікайте геть з Одеси, тому що місто займається торгівлею, воно цілком міщанське», — цитує  публіциста, що був сучасником Врубеля, Євген Деменок. Але відразу додає: «І незважаючи на це в Одесі все одно народжуються художники, тут живуть цікаві митці. Такий от парадокс».

А щоб культурні здобутки міста не видавалися вже чимось зовсім очевидним неймовірним, ті ж ентузіасти планують на додачу до вже наявного туристичного маршруту по Одесі літературній додати ще й маршрут по Одесі художній, чиїм пунктом стане і щойно відкрита меморіальна дошка на згадку про Врубеля.