Улітку 1920 року в селі Татар-Копчак (Молдова) в сім’ї вчителів місцевої школи Харлампія Трифоновича та Олександри Спиридонівни Драганових народились близнюки — Борис і Гліб.

Вони добре пам’ятають свою сільську школу, довгий коридор якої прикрашали портрети видатних учених. Неподалік містилася дзвіниця, дзвони якої повідомляли про початок занять. Територія школи потопала в квітах, за якими доглядали старші Драганови. 

Дід Мороз тепер приходить до моїх онуків. А до мене — ні. Значить, зі мною щось відбувається...  

Давним-давно цей казковий Дід завжди знав усі мої найпотаємніші мрії. Правда, ніколи не писала йому листів-заявок. Щоранку першого січня, три роки поспіль, знаходила під ялинкою адресований мені його гарантійний лист, в якому головний чарівник країни обіцяв, що скоро (термін був не визначений) така чудова дівчинка, як я, отримає чудовий бобінний магнітофон «Астра»! Лист завжди було завірено печаткою будівельного тресту, в якому працював тато. Я вірила і чекала.

Сьогодні українській міліції виповнюється 20 років. Мабуть, за глобальними історичними мірками всього нічого, але за нашим суверенним календарем — майже епоха. Бо вмістив у себе цей відрізок часу багато чого і хорошого, і не дуже… Згадайте, з якими проблемами зіткнулася тоді міліція молодої держави: розрив єдиної, напрацьованої десятиліттями системи, постійне втягування у політичні ігрища, низьке матеріально-технічне і фінансове забезпечення…

Саме стільки електронних чипів з ініціативи Держагентства лісових ресурсів надійшло нещодавно прикарпатським лісівникам. Орієнтувалися на минулорічні обсяги продажів хвойних підприємствами обласного управління лісового та мисливського господарства до новорічно-різдвяних свят. Виручені торік 850 тис. грн використали на посадку й відновлення лісу, утримання 100 гектарів розсадників, де прикарпатські лісівники плекають 10 млн саджанців понад 70 видів різних кущів і дерев, у тому числі понад десяток видів традиційних смерічок і сосен, рідкісних порід ялиць і кедрів.  

У Луганську вшосте зруйнована скульптура «писанкового лева» — подарунок громади міста Львова. Якщо раніше хулігани відбивали леву лапи і крали у нього м’яч, то цього разу пам’ятник був знищений повністю.

Однак міліція нарешті зітхнула з полегшенням — відео з камер спостереження показало, що вандали ні при чому: скульптура стала жертвою погодних умов та вібрації дороги від проїжджаючого автотранспорту. До того ж, кажуть, цілком можливо, що лев постраждав, бо був виготовлений з м’яких матеріалів і не армований. 

 Хочу дізнатися: чи будуть перераховувати пенсії військовим пенсіонерам з числа військовослужбовців плаваючого та льотного складу у зв’язку з прийняттям Кабінетом міністрів постанови від 22 вересня 2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ»?

П. ЗАЯЦЬ, 
м. Житомир

 Нещодавно ми з дружиною хотіли оформити доручення на дітей розпоряджатися нашими вкладами у банку. А ще — посвідчити заповіт у нотаріуса. Та виявилося, що це коштує таких грошей, яких у пенсіонера навіть теоретично не може бути. Тож хочу дізнатися: чому в Україні послуги нотаріуса коштують так дорого і чи це  взагалі законно?

О. ЗИМА,  м. Харків

З 2006 року перебуваю на черзі щодо безоплатного отримання спецавтотранспорту за висновком облМСЕК як інвалід війни. Вже навіть перебуваю у списках тих, хто має право отримати автомобіль позачергово. Проте там, виявляється, утворилася своя черга. А обіцяного авто як не надавали, так і не надають, хоч минуло вже 5 років.

Хочу запитати: чи є взагалі сенс сподіватися?

М. БУСЛИК,
м. Гадяч Полтавської обл. 

Анекдот про те, як у сніговій кучугурі плаче Дід Мороз, котрий сам у себе не вірить, дуже чітко відображає нашу дійсність: ми стали невиправними реалістами і прагматиками. Не надто віримо у добрі наміри інших людей, від життєвих несподіванок очікуємо лише прикрощів і зайвих клопотів, тому, схоже, ніхто вже не уповає на дивовижне «А раптом?..». Те далеке, дитяче сподівання на чудесні події, на щось безмежне і радісне, що прокидається у кожному з нас перед Новим роком, тане разом з очікуванням справжньої різдвяної погоди.

Сьогодні своє професійне свято відзначають працівники суду. Точніше,  судової гілки влади, суть якої в захисті прав і свобод громадян, конституційного ладу, дотриманні законності й справедливості в суспільстві. В цьому її особливість і навіть унікальність, оскільки жодна інша гілка влади —  законодавча чи виконавча – не має права посягнути на функції і повноваження, що належать до компетенції судів.
Вибір нашого сьогоднішнього співрозмовника — голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Ігоря Самсіна — не випадковий.