Кожен, хто бував в Ужгороді, добре знає, що саме тут розташовано  перехід кордону до Словаччини, європейської держави з 5-мільйонним населенням. Не дивно, що й в українській Закарпатській області живе їхня численна етнічна група. До речі, як і в інших сусідніх європейських державах — у Сербії, Хорватії, Румунії, Угорщині. До більшості з цих країн словаки прийшли на запрошення їхніх урядів як переселенці, займаючи там вільні землі.  У міжвоєнний період кількість словаків на Закарпатті, яке тоді входило до складу Чехословаччини, сягала 38 тисяч. Проте одразу після Другої світової їм довелося пережити складні часи: згідно з підписаною радянсько-чехословацькою угодою і закриттям кордонів переважна частина жителів краю цієї національності змушена була переїхати на рідномовну батьківщину — Словаччину. Натомість із країни-сусідки до України переїхали тисячі русинів-українців. 

З їхніх вуст наша країна дізнається про світ, а світова спільнота — про Україну. Саме тому праця журналіста-міжнародника важлива й відповідальна. Медійникам нині доводиться працювати в умовах гібридної війни, яку сусідня країна-агресор невпинно нав’язує всьому світові. Тож з огляду на сучасні виклики майстри слова потребують відповідної професійної підготовки, практичних навичок. Актуальні проблеми галузі порушили представники Міністерства закордонних справ, Міністерства інформаційної політики, відомі дипломати й медійники, викладачі українських та іноземних університетів під час круглого столу «Міжнародна журналістика в Україні: пошук освітньої моделі». 

Нинішня весна не забарилася. Березень активно пішов у наступ на залишки лютневого снігу, вмив землю дощами і заходився чепурити її зеленим вбранням.  6 березня у столичному лісопарку Пуща-Водиця побачив біля прогрітих сонцем стежин кілька ожилих мурашників. Ще через тиждень помітив перших метеликів — краєочків (їх ще називають бурячками). Уже прилетіли шпаки. Звернув увагу і на таку неприємну картину: початок заготівлі березового соку. Болісно дивитися, як люди жорстоко підрубують, свердлять, довбають цвяхами білокорих красунь. «Вам не здається, що так точите з живого дерева кров?» — запитую одного із заготівельників.  У відповідь: «Ні. Я десь читав, що березі така процедура навіть на користь». 

Коли днями на дверях під’їзду мого будинку з’явилось оголошення, в якому йшлося про те, що через заборгованість мешканців за тепло з 1 квітня відключать опалення, чимало людей сприйняли цю інформацію не як покарання, а навпаки. «Може, на пляшку боржникам скинемось?» — пожартував один із сусідів. Бо хоч на тепло в будинку протягом холодного періоду нарікати не доводилось і комунальники регулювали температуру теплоносія відповідно до погоди, рахували за будинковим лічильником, а все одно цифри у платіжках кусалися: в будинку живуть люди зі скромними доходами. Тож не проти були, коли потепліло на вулиці, светри в квартирах одягти, щоб хоч трохи менше платити за комунальні послуги. 

Павло Ротар за фахом учитель історії. Понад 15 років він віце-президент асоціації «Україна-Франція», організовував чимало виставок. Уперше за роки незалежності України доклався до творення експозиції, присвяченої петриківському розпису. Стверджує, що навіть започаткував громадський рух за те, щоб українське декоративно-орнаментальне малярство Петриківки внесли до переліку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО. 

Нещодавно я переніс складну операцію на серці. У 78 неначе знову народився: кардіохірурги з Інституту серця вдруге подарували його мені. Це люди, які повернули серце не лише мені: потік пацієнтів із серцево-судинною патологією, на жаль, не зменшується. Тут нагадує про себе і спосіб життя, й наша українська звичка не зважати на власне здоров’я доки, як кажуть, грім не гримне. І, звичайно ж, війна, яка аж ніяк не додає здоров’я поколінням українців, а надто нам, дітям Другої світової. 

У березні цього року авторитетні експерти ООН вийшли із заявою-застереженням про загрозу виникнення масштабної хімічної катастрофи через бойові дії на Донбасі. Дедалі частіше вони ведуться поблизу великих підприємств, що становлять потенційну загрозу навколишньому середовищу. Пошкодження цих екологічних мін внаслідок прицільних чи хаотичних обстрілів, наголошують фахівці, можуть спровокувати серйозні наслідки для жителів промислового краю. 

Про пілотний проект «Нове обличчя кордону», що втілюють у життя за кошти Державного департаменту США, українці дізналися ще у 2015-му. Тоді багато хто не вірив в успіх модернізованої роботи прикордонників. З певним скепсисом оцінювали й чотириступеневу систему добору «зелених беретів». Та час довів, що не так уже й легко пройти тематичне електронне тестування, потім успішно скласти тест з англійської мови, продемонструвати хорошу фізичну підготовку, а завершити доведення своєї профпридатності схвальною оцінкою під час кваліфікаційної бесіди.  

Нещодавно парламент у першому читанні ухвалив законопроект «Про Конституційний суд України». Головна мета його — передовсім зміни конституційного судочинства: посилення незалежності Конституційного суду України (КСУ) і підвищення його авторитету в суспільстві й державі заради виконання головного завдання — забезпечення верховенства Основного Закону. Проте експерти переконують, що цей нормативний акт потребує доопрацювання. 

Днями проходячи центром Сум, звернув увагу на новий ошатний стенд з оголошенням про послуги міні-готелів у різних куточках обласного центру. Йшлося про квартири в житлових будинках, які підприємливі господарі здають наймачам не на місяці-роки, а тим, хто потребує даху над головою на незначний проміжок часу. Послуги — на всі смаки, залежно від гаманця і потреб: від години і довше, на одну чи кілька діб.