Погода того холодного осіннього дня у Смілі була аж надто революційною. Різкий пронизливий вітер кошлатив свинцеві хмари. Та учнівська молодь, попри холод, жваво відгукнулася на заклик освітянських керівників і заполонила площу біля будинку, де розташовується міська влада. Тут, біля пам’ятника Героям Небесної Сотні, їм випала честь розгорнути величезний державний прапор. Сміляни прийшли вшанувати квітами пам’ять героїв Революції гідності. Поряд з учнями — смілянське освітянське керівництво. 

Про реформи говорить нині навіть ледачий, а головне — ледачий найбільше. Чому? «По-модньому» — сказано замість зроблено. Це латинське слово у всіх європейських мовах означає зміни — від ремонту житла до ремонтів суспільно-економічних.  

«Капітане, капітане, усміхнися», — співали жартома друзі. І Андрій усміхався по-дитячому безтурботною усмішкою. Від того бійцям його роти ставало тепліше. Ніби не так дошкуляв мороз. А далека домівка ставала ближчою. Бо якщо командир так усміхається, то буде свято й на нашій вулиці. 

З усіх фотографій він усміхається і дивиться на нас щиро і світло. Був життєрадісною людиною, любив мотоцикли і рок-музику, займався історичними реконструкціями, спортом — цікавився східними єдиноборствами, був членом Федерації фунакоші шотокан карате України. «Тримаємо позицію. Весело», — написав Олександр Черніков останню в житті есемеску й надіслав її другові під час запеклого бою, з якого не повернувся. 

Разом з модернізацією системи Міністерства внутрішніх справ, що спричинила гарячі суперечки про плюси та мінуси в роботі патрульних поліцейських, не менш гострі дебати виникли і щодо самої підготовки правоохоронців нової формації. І не лише у фахових колах. Бо хоч би що ми говорили, а за будь-якої біди-загрози передовсім звертаємося до поліції — по допомогу. Отож як навчати слідчих, дільничних інспекторів, оперативників, які знання та навички їм давати, цікавить кожного українця. Адже у підсумку хочемо бачити в поліцейському високопрофесійного патріотичного людяного захисника, а не каральне знаряддя держави. 

...З такою собі посмішкою на кутні вже агонізуюче Чорноморське морське пароплавство один час називали «сухопутним». Бо морські його активи країна розтринькала ще на початку 90-х, і нічого морехідного колись надпотужне ЧМП вже давно немає. Залишились якісь адмінспоруди, бази відпочинку тощо. Аж ось виявилося, що в Одесі може існувати не лише пароплавство без пароплавів, а й порт ... без докерів. Про цю ситуацію наша розмова з начальником Одеського морського торговельного порту Ігорем ТКАЧУКОМ. 

Підступна гібридна війна, що вже майже три роки триває на Донбасі, багато чого навчила тутешніх людей. За той час, поки «рускій мір» свідомо й послідовно перетворює окрему частину донедавна потужного промислового і густозаселеного краю на пустелю, його жителі пройшли найсуворішу в житті науку — навчилися виживати. Люди на слух безпомилково визначають розриви 120-міліметрових та 152-міліметрових боєприпасів. І навіть дошкільня автоматично сполохано вбирає голову плечі, почувши на перший погляд симпатичні назви «васильок», «гвоздика», «тюльпан» чи «акація». Бо йдеться не про барвисту клумбу, а про грізні мінометні чи артилерійські системи, снаряди й міни яких дуже часто вибухають поблизу домівок чи влучають у них. 

Із перших днів проголошення Україною суверенітету головною загрозою нашій національній безпеці вважалася 100-відсоткова залежність від Росії в атомній енергетиці й майже повна залежність щодо поставок енергоносіїв. Останніми роками московський енергетичний чинник економічного і політичного тиску значно послабився. Завдячуючи, по-перше, диверсифікації майже на 30% поставок ядерного палива виробництва компанії Westinghouse, а по-друге, за рахунок рішучої переорієнтації країни на закупівлю газу в Західній Європі, від 25 листопада 2015 року, ми не придбали жодного кубометра палива у «Газпрому». 

Під час нещадних ворожих обстрілів Авдіївки, що поставили місто на межу гуманітарної катастрофи, ситуацію виправляли і воїни Збройних сил, і співробітники Державної служби з надзвичайних ситуацій. Усім, хто відзначився тими днями, Президент Петро Порошенко вручив державні нагороди.  

Запровадження системи е-декларування наробило багато галасу. Після того як громадськість дізналася про статки наших чиновників, з’явився анекдот: мовляв, МВФ приїжджає в Україну, щоб позичити трохи грошей у наших чиновників, а не для надання чергової позики. Однак такий важливий етап, як перевірки цих декларацій, досі не може розпочатись. Нацагентство з питань запобігання корупції (НАЗК) звинувачує Мін’юст у тому, що він не реєструє порядки перевірок, натомість у міністерстві наголошують, що розроблені НАЗК порядки порушують чинне законодавство.