Цей лист став лише черговим свідченням того, що громади Одещини зовсім не поспішають об’єднуватися. Особливо у стислі строки. «Урядовий кур’єр» побував у Болграді, звідки до редакції надійшло підготовлене активістами звернення до районної і обласної влади, в якому ті просять нічого не змінювати в устрої їхнього життя.

Болград — порівняно невеличке містечко на крайньому півдні Одещини, своєрідна столиця болгарської діаспори в Україні. У зверненні, яке підготувала громадська рада при Болградській РДА, йдеться про реалізацію Закону «Про добровільне об’єднання територіальних громад». 

У моєму рідному селі на Кіровоградщині відкрили нову церкву. Велику і пишну, з білосніжними стінами, золотими банями і блакитними піддашшями. Такої гарної не побачиш, напевне, за десятки кілометрів навкруги. Люди, які вклали у зведення Свято-Покровського храму не тільки великі кошти, багато сил і часу, а й душу і серце, постаралися на славу. Освячення в погожий день було велелюдним: крім народу з навколишніх областей, завітало чимало священиків, навіть сановитих, зі столиці. Судячи з розповідей і фотографій, усе було гарно й урочисто. Дорослі і діти, вишиванки і віночки, синьо-жовті барви і церковна позолота, пишна літургія…

Його змусили замовкнути  1 квітня цього року. Телеканалу ATR не вдалося отримати ліцензію на мовлення в анексованому Криму. Окупанти завдали цього удару свідомо і цілеспрямовано. 

Слідчі Головної військової прокуратури затримали у Києві, Львові, Дніпропетровську та Сєверодонецьку 8 вояків батальйону «Торнадо», зокрема командира цього підрозділу, раніше п’ять разів засуджену особу. Їх підозрюють в організації банди на базі роти міліції задля скоєння злочинів стосовно жителів Луганської області на території, підконтрольній Україні. Підрозділ із 149 осіб, забезпечений стрілецькою і важкою зброєю, бронетанковою технікою, відмовився співпрацювати із правоохоронцями. Вони заявили, що у разі наближення слідчо-оперативної групи відкриють вогонь на ураження. 

Хоч минулого літа відбулася термінова евакуація луганців, багато дітей мали змогу відпочити в оздоровчих таборах. Тепер, коли їхні батьки отримали спеціальний статус, а з ним — і виплати на здешевлення оренди житла, з’ясувалося, що немає підстав надавати пільгові путівки для літнього оздоровлення дітей. 

Я мала від’їжджати зі Страсбурга рівно через один день. У моїй квартирі, з якої було вивезено майже всі меблі, гуляла луна, у коробки було спаковано чотири роки життя, у них серед інших речей — акредитаційні картки, перепустки, сотня візитівок, диктофон. Подумки я була вже в Україні. Але ось — дзвінок від азербайджанського колеги Фуада: «Слухай, сьогодні о другій дня з нами погодився зустрітися посол Алєксєєв, прийдеш?» 

Експерти вважають, що ухвалений з 20-ї(!) спроби 226 голосами у першому читанні урядовий проект закону №2490 «Про державну службу» на 80% позитивний. Проте 20% його норм викликають сумніви. А від якості цього системотворчого документа залежатимуть реформи в інших секторах економіки. Законопроект зокрема передбачає абсолютно новий порядок формування корпусу держслужбовців шляхом лише конкурсних процедур, зрозумілої системи оплати праці й стимулювання, а також притягнення держслужбовців до відповідальності. 

На Черкащині на хуторі Шампань розташовано військовий музей, заснований братами Олегом та Русланом Бойками. Він був лише музеєм до початку антитерористичної операції. Тепер це ще й пункт ремонту військової техніки та збирання речей для наших бійців.

Заснували музей 2011 року у звичайному сільському будинку. Задля музею брати продали великий бізнес, автобусну компанію «ШампаньТранс».

Мені наснився отой тбіліський ведмідь, що вчепився за кондиціонер і з останніх сил тримається над водою. Спершу його маленьким ведмедиком посадили в клітку, можливо, відірвавши від мами, а потім у тій клятій тюремній камері тримали все недовге життя. А ще якісь двоногі особи протягом усього дня роздивлялися, що він їсть, як спить, купається. Це жах для будь-якої істоти!

А бегемотик, якого ледве витягли з потоку, так мріяв покупатися в багнюці. У зоопарку то найбільша розкіш, якої не дозволяли, бо перед людьми він мав бути чистим і доглянутим. Та раптом багнюки стало багато. Бегемотик тільки-но хотів порадіти своєму щастю, але той клятий потік підхопив його міцне тіло і поніс. Протистояти йому не було ані сили, ані волі… І радості вже ніякої, суцільний переляк. 

Маршрутка, що прудко сновигає між Маріуполем та приміським селищем у прифронтовій зоні, звично пригальмувала перед блокпостом. «Починається! — невдоволено буркнув чолов’яга в салоні. — Зараз знову причепляться…» «Сиди вже, нещасний! — обурилася його сусідка. — Хіба тобі важко паспорт показати?..» Український військовослужбовець, привітавшись, швиденько заглянув у розгорнуті паспорти всіх присутніх чоловіків і побажав щасливої дороги.