Бізнес буває різним. Приміром, у Кам’янці на Черкащині одна занадто підприємлива жінка додумалася до продажу дівчат за кордон. Хто, мовляв, запідозрить щось неладне про містечко в глушині! Тут живуть люди тихі та сумирні. Ось і організувала «шефиня» таку собі злочинну групу, куди за змовою увійшли  ще троє місцевих жителів. Та й розгорнули активну роботу.
Разом з двома спільницями й тепер уже колишнім керівником Кам’янського паспортного відділу УМВС України в Черкаській області налагодила протиправну схему, в якій кожен мав відповідальну ділянку. Приміром, двоє метких помічниць підшукували жінок, які потрапили в скрутне фінансове становище, й переконували їх поїхати начебто на заробітки за кордон. 

«Круглий стіл», організований до Дня соціальної справедливості в єдиному в Україні інформаційно-консультативному пункті для осіб з обмеженими фізичними можливостями, дав змогу фахівцям Житомирського міського та обласного центрів зайнятості зібрати разом усі «зацікавлені сторони» і з’ясувати їхнє ставлення до нововведень у працевлаштуванні інвалідів.  
До 2006 року отримання пенсії автоматично позбавляло людей з особливими потребами права на статус безробітного, навіть коли йшлося про осіб працездатного віку, які могли і прагнули трудитися на користь собі й суспільству. І це при тому, що посильна праця для інваліда — не стільки можливість приробітку, скільки шлях до адаптації в суспільстві та повернення віри у власні сили.

Усім добре відомо, що шахраї, пройдисвіти і шарлатани не гребують будь-якими засобами, щоб надурити занадто довірливих громадян. Однак якщо до свого злочинного промислу долучають малолітніх дітей і ошукують їхніх ровесників, то…

Нещодавно на центральній вулиці Сум до 10-річної школярки підійшла юнка і попросила, щоб вона примирила її з тіткою. Вони в чомусь не порозумілися, і та дуже образилася на племінницю.

У тодішньому бюлетені «для опитування населення Української РСР» було єдине запитання: «Чи  згодні Ви з тим, що Україна має бути в складі Союзу Радянських суверенних держав на засадах Декларації про державний суверенітет України?». Громадянам, яких узвичаєно по-радянському називали «населенням», пропонувалося вибрати між «так» і «ні», залишивши одну відповідь. Водночас суворо вказувалося на те, що «бюлетень, в якому при опитуванні викреслено обидва слова чи не викреслене жодне, визнається недійсним».
Спроба останніх ідеологів союзного монстра, що виявився лише колосом на глиняних ногах, завуалювати просту як світ істину, що немає потреби жити в чужій країні, коли маєш власну, не вдалася.

Економісти й політики продовжують жваво обговорювати законопроект про створення Служби фінансових розслідувань, яка б об’єднала функції шести контролюючих структур, включаючи податкову службу, економічні підрозділи МВС та СБУ, а також УБОЗ та відділ боротьби з контрабандою митниці. Попри те, що Прем’єр-міністр Микола Азаров заборонив міністерствам розглядати цей документ узагалі, більшість фахівців припускають, що автори ідеї так легко від неї не відмовляться і вже найближчим часом презентують нову редакцію. Якою може бути модель такої структури з огляду на світовий досвід, кореспондент «УК» намагалася з’ясувати разом з експертами.

Ліфтове господарство Черкас, як і багатьох інших міст України, перебуває, м’яко кажучи, далеко не в найкращій ситуації. Як повідомив директор спеціалізованого ремонтно-будівельного підприємства «Черкасиліфт» Петро Сорокалет, більша частина підйомних механізмів міста уже відпрацювала нормативний термін експлуатації. Та якщо досі ремонти ліфтів багатоповерхівок, окрім тих, що розміщені в кооперативних будинках та будинках, де створені ОСББ, проводили коштом міського бюджету, відтепер мешканці змушені будуть сплачувати з власної кишені 65% вартості ремонту. На останній сесії міської ради, яка затвердила програму соціально-економічного розвитку міста на цей рік, уперше за історію обласного центру впроваджено здійснення поточних і капітальних ремонтів ліфтів і систем диспетчерського зв’язку на умовах співфінансування з жителями міста.  

Початок цьому покладено ще торік, коли чимало куточків міста прикрасили цими чарівними квітами. Нинішньої весни забуяють яскравими килимами пагорб Слави, сквер «Юність», Дахнівка (біля монументу солдатам), частина Митниці (біля «Зірки»), парк Перемоги. Минулої осені висаджено не один десяток тисяч весняних квітів — білих, рожевих, червоних, жовтих, пурпурових…

У Черкасах сьогодні нова фішка: городяни сперечаються про те, як повернути зайво сплачені у попередні роки кошти за комунальні послуги. І хоч міська влада всіляко намагається розхолодити занадто оптимістично налаштованих громадян, повідомляючи, що, мовляв, із цього все одно нічого не вийде, однак чимало є й тих, хто вірить у можливість стягнути через суд із міського бюджету по 700—900 гривень, які в гаманцях зовсім не зайві.
А діло було так. 2008 року міськвиконком ухвалив рішення № 1747, яким встановлювалися нові тарифи на послуги ЖКГ. Жителі міста, які в своїй переважній більшості законослухняні, зрозуміло, сплачували за підвищеним тарифом, який, як з’ясувалося потім, був не обгрунтований. 

Швидка весна в Закарпатті вкотре примусила населення непокоїтися через підвищення рівня води в гірських річках. Цього понеділка він наблизився до максимального рівня, і стан продовжував ускладнюватися через теплу погоду і танення снігів. Але раптово зима знову нагадала про себе. І хоча метеорологи своєчасно попереджали про зміни погоди, такий різкий перехід від весни до зими-хурделиці додав роботи працівникам управління державної служби надзвичайних ситуацій.

Державне підприємство «Водозабір», що на Рівненщині, вже певний час перебуває на межі банкрутства. Колектив потрапив у нетипову ситуацію, коли і продовжувати роботу неможливо, і зупинити її — також.

Суть нашої проблеми полягає в тому, що державне майно цього об’єкта централізованого постачання питної води не підлягає розпродажу, а може лише безперервно використовуватися за цільовим призначенням. Через те, що основні агропромислові споживачі води з різних причин зупинилися та перестали споживати воду і платити за неї, «Водозабір» повністю втратив платоспроможність, не має можливості навіть виплатити своїм працівникам зароблену зарплату. Працює це підприємство (подає воду, хоча має ще багато функцій) з 2009 року за межами правового поля. А з квітня 2010 року ще й залишилося без керівника. Немає можливості виконувати регламентні роботи, існує реальна загроза відключення електроенергії за борги. Працюємо в облозі судових позовів, в стані проголошеної рік тому ліквідації підприємства, яка нічим так і не закінчується.

 З цього приводу, аби врешті хоч якось розв’язати проблему та отримати заборговані нам гроші, зверталися до багатьох інстанцій. Та вже майже три роки питання  так і не вирішується. І не відомо, коли нам виплатять заборговану зарплату та чи виплатять її взагалі.

Підкажіть, де таким, як я, працівникам рівненського «Водозабору» шукати правди і хто нам допоможе?

П. ЗАХАРЧУК,
м. Сарни Рівненської обл.