Не варто питати, що ви відчуваєте, коли ненароком торкаєтеся увімкненої праски чи гарячої води. А от як почуватиметеся, якщо не матимете змоги забрати руку від розпашілого металу чи змушені будете тримати її в окропі? Приблизно такі самі муки цілодобово місяцями терплять ті, хто страждає від болю і не має змоги його вгамувати. Мої власні спогади про це пекло — далекі, з дитинства: тяжко вимучене обличчя брата, який помирав від саркоми.

Україна — п’ята за показником дитячих онкозахворювань: за даними ВООЗ, їх щороку виявляють у тисячі маленьких українців. Найчастіше — рак крові. Лише 47% пацієнтів виліковуються, на відміну від 70% жителів Заходу. Отже, кожна друга дитина помирає від раку, а значить, потребує паліативної допомоги. 

«Довкілля понад усе» (Umwelt uber alles) — саме так коротко підсумував би я результати візиту до України міністра довкілля, охорони природи, будівництва та безпеки ядерних реакторів Федеративної Республіки Німеччина Барбари Хендрікс.

Роботи зі спорудження ковпака над зруйнованою частиною Чорнобильської атомної мають завершитися в листопаді 2017 року. А почалися вони ще у 2010-му. Тоді реалізацію ідеї оцінювали у 300 мільйонів євро. Але виникло чимало несподіваних труднощів, які зробили проект уп’ятеро дорожчим, тобто тепер ця сума становить майже півтора мільярда євро. У його вартість увійшла і ціна обладнання, яке працюватиме під «Аркою» над дезактивацією решток четвертого енергоблока ЧАЕС.

Мало не за розчарування сприйняли вітчизняний політикум і громадськість інформацію про непідтвердження зустрічі у Вашингтоні Петра Порошенка з господарем Білого дому Бараком Обамою. Мовляв, незапланованість навіть протокольного спілкування у форматі «мимохідь у кулуарах» свідчить про вихолощеність візиту за тридев’ять земель і марність витрачених зусиль. Адже саме увага будь-якого з президентів США до поважних зарубіжних гостей чи, навпаки, ігнорування майже завжди означають значно більше, ніж відкриті запевнення дипломатів або урядовців у вічній дружбі.

Тому зустріч глави нашої держави з президентом Обамою, яка відбулася на полях саміту ядерної безпеки у Вашингтоні, слід розглядати як елемент надзвичайної уваги, яку за океаном приділяють проблемам України. Темами розмови стали стратегічне партнерство, необхідність якнайшвидшого формування зорієнтованих на реформи коаліції та уряду в Україні, координація зусиль для повної імплементації Росією мінських домовленостей заради стабілізації ситуації на Донбасі. 

За даними прикордонної служби, через всі діючі КПВВ з початку 2106 року лінію розмежування перетнуло понад півтора мільйона людей. А щодоби її долають два десятки тисяч цивільних громадян. Контрольний пункт пропуску «Золоте» за пропускною спроможністю третій на всій лінії розмежування після «Зайцевого» та «Новотроїцького». Вивчивши деталі всіх проблем, які виникали на КПВВ у Донецькій області, розроблено проект, який мав якнайкраще задовольнити попит цивільного населення. Планувалося, що коридором Стаханов — Первомайськ — Золоте — Гірське — Лисичанськ проходитимуть і проїжджатимуть щодня приблизно п’ять тисяч людей й 1,5 тисячі автомобілів. 

У лютому заслужений артист України Віктор Павлік відзначив подвійний ювілей: 50 років життя і 30 — на професійній сцені. Відсвяткував його грандіозним концертом у Палаці культури «Україна» в супроводі естрадно-симфонічного оркестру під керівництвом Дмитра Антонюка, де вперше виконав 20 своїх хітів під акомпанемент 50 музикантів-віртуозів. Відкривала концерт пісня «Дай нам, Боже», яка об’єднала багатьох українських артистів, а виконані романтиком хіти «Афіни, Київ і Стамбул», «Ні обіцянок, ні пробачень», «Ти подобаєшся мені» перетворили зал на справжній данспол. 

Воно не зупиняється з часів графині Браницької: важкі краплі поту, непомітні для перехожих, струмками стікали по натруджених дерев’яних лопатях понад століття. Запах щойно змеленого борошна розносив селом вітер, який часто просився в помічники воді: разом їм працювалося краще. 

ЧИТАЙТЕ У ДОБІРЦІ: 

Український сад видатного хірурга

Від радянських «любителів» – до путінських «шахтарів»

Не буди лиха

Не все те неправильне, що тобі не зрозуміле, казав колись  Григорій Савович Сковорода — мандрівний філософ і вільна людина. Він не бажав бути таким як усі. Висміював недоліки, однак ніколи не висловлював зневаги.

Україна — досить толерантна держава. Вона ніколи не була імперською країною й ніколи не потерпала від месіанського комплексу, свідчить опитування соціологів. Утім, це не означає, що нині не потрібно говорити з українським суспільством про дискримінацію й толерантність, терпимість та нетерпимість. Потрібно, до того ж всіма доступними засобам, зокрема й мовою карикатури. 

Напередодні Міжнародного дня дитячої книги й одночасно дня народження всесвітньо відомого письменника-казкаря Г. Х. Андерсена, що припадає на першу суботу квітня, згадалося давноминуле. Якось у дитинстві ми з приятелем натрапили на незвичну збірку казок. Люди добрі, що це була за книжка! Стара, засмальцьована, без палітурок і без деяких пожовтілих сторінок. А ще поряд із друкованими літерами синіли чорнильні плями й чиїсь незграбні каракулі. Само собою, наші попередники — малі творчі натури не залишили без уваги й окремі ілюстрації, домалювавши сюди щось схоже на літачки, танки, котів, собак. Та найбільше нас тоді вразила цифра на одній із перших сторінок: 1939 рік. Нічого собі! Ця книжка вийшла у світ ще до війни і пережила її!

Ми із хвилюванням гортали раритет і вголос уявляли тих дітей, які колись робили те саме, але, мабуть, у перерві між обстрілами. А якогось літнього дня побігли з книжкою до старого окопчика, що з тих років залишився у тернових кущах біля річки. І там гралися у не зовсім  звичну «війну», бо читали казки, час від часу сторожко визираючи зі схованки і прислухаючись, чи не підкрадаються до нас ворожі автоматники — палії хат. 

Відповідно до статті 26 Закону України “Про державну службу”