На Поліссі добре знають, що таке серпанок — це виткана на спеціальному верстаті легка й прозора тканина з льону. А ось технікою її виготовлення навіть тут володіє не кожна жінка. Село Крупове Дубровицького району зберегло свій одвічний серпанковий колорит — його тут тчуть і старі, й малі.  
Яких тільки речей із серпанку не побачиш у музеї, що розташований у місцевій школі! Є вбрання, що його носили наші прабабусі, яке разом із заслуженим майстром народної творчості України Уляною Кот побувало й за океаном. Не продала Уляна Петрівна американцям цих власноруч створених речей, бо вирішила, що як експонати скромного шкільного музею вони «зроблять» незмірно більше.

Періодично засоби масової інформації поширюють новини, які шокують світ. І це не тільки репортажі з так званих гарячих точок. Катастрофи на транспорті за масштабністю втрат часто-густо не поступаються бойовим діям. За статистикою, дорожньо-транспортний травматизм перебуває на восьмому місці у списку основних причин смертності у світі. А серед молоді віком від 15 до 29 років він — головний чинник, який вкорочує життя. Якщо не вживати кардинальних заходів, то до 2030 року ДТП вийдуть на п’яте місце у цьому страшному рейтингу. 

Свого часу Чернівці, які славилися своїм науковим і виробничим потенціалом в електроніці, інженерії, зробили величезний внесок у розвиток вітчизняної сфери високих технологій. Зокрема в сонячній енергетиці, яка була для місцевих підприємств і наукових закладів традиційною тематикою.
— Мало хто сьогодні знає, що першу в країні фотовольтаїчну станцію змонтували на початку 1990-х саме на чернівецькому заводі «Гравітон» цілковито з розроблених нашими спеціалістами «з нуля» сонячних батарей та інших елементів. Ми її представили на загальнонаціональній виставці у Києві — всі були в захваті! — розповідає колишній генеральний директор флагмана радянської мікроелектроніки, доктор технічних наук Леонід Політанський, нині професор Чернівецького національного університету. 

Інтернет-галузь в Україні розвивається значно швидшими темпами, ніж інші сфери економіки. Але існуючі законодавчі умови, в тому числі податкове законодавство, часто обмежують розвиток сфери інформаційних технологій. Про це під час недавнього засідання медіа-клубу «На власний погляд» заявив журналістам голова Комітету Верховної Ради з питань інформатизації та інформаційних технологій Валерій Омельченко. 

Національний університет «Острозька академія» за рейтингами останніх років входить у десятку найкращих вишів країни. Зокрема торік заклад посів друге місце серед класичних університетів за високі досягнення в науково-дослідницькій роботі. У 2010 році отримав повне індивідуальне членство у Європейській асоціації університетів (ЄУА).

Острозька академія стала тим місцем, де студенти не просто отримують якісну професійну освіту, а виховуються на засадах високої духовності, християнської моралі. Про критерії, за якими виш здобуває визнання в середовищі абітурієнтів, роботодавців, владних структур, за кордоном, наша розмова з ректором Героєм України Ігорем ПАСІЧНИКОМ. 

Випадок з масовим отруєнням дітей сальмонельозом в київському дитячому садочку став черговим нагадуванням про небезпеку, що підстерігає кожного з нас і про яку ми часто забуваємо.

— Щоліта в кожній країні зростає частота виникнення кишкових інфекцій. Але цьогоріч, у порівнянні з минулим роком, в Україні почастішали спалахи кишкових інфекцій в організованих колективах, зокрема в дитячих садках. З початку поточного року в Україні зафіксували 14 спалахів захворювання на гострі кишкові інфекції, внаслідок яких постраждала 221 особа, в тому числі 101 дитина. Основна причина виникнення інфекцій в організованих колективах — елементарне порушення санітарного законодавства, — повідомив заступник голови Державної санітарно-епідеміологічної служби Олександр Кравчук. 

Це сьогодні десятимісячний Яшка впевнено стоїть на своїх тонких ніжках і навіть намагається буцатися з півнем смішними м’якими ріжками. А в червні минулого року...
— Чоловік знайшов його в районі греблі, біля струмка. Мати косуленяти загинула, тож довелося забирати додому, інакше просто не вижив би, — згадує дружина старшого єгеря Перевальського мисливського господарства Наталя Руденко.  В принципі природознавці не радять забирати дитинчат звірів та птахів з природи: зазвичай батьки ховаються десь поряд і чекають, поки небезпека (а саме так дикі тварини сприймають нас із вами) не мине. 

Молодий, енергійний, комунікабельний та інтелігентно-іронічний Дмитро Озєрков геть не відповідає традиційним уявленням про музейного працівника. Можливо, тому 36-річний кандидат наук, історик мистецтва й очолює наймолодший підрозділ Ермітажу — відділення сучасного мистецтва та курирує проект «Ермітаж 20—21». Часом на його адресу лунають звинувачення в порушенні канонів одного з найбільших музеїв світу, адже за ініціативи куратора сучасного мистецтва пройшли, либонь, найпровокаційніші виставки.

Втім, на експозиції, організовані Дмитром Озєрковим, йде глядач. З 2007 року в межах проекту «Ермітаж 20—21» відбулося понад два десятки виставок, під час яких прозвучали такі імена, як Ентоні Гормлі, Аніш Капур, Сантьяго Калатрава, брати Чепмени. 

Голубинське родовище мінеральних вод уперше згадується в 1775 році. В наступному столітті воно стало добре відомим. З багатьох країн приїжджали люди із захворюваннями шлункового тракту, жовчних і верхніх дихальних шляхів. Отримували зцілення хворі на цукровий діабет, нирки та сечовий міхур, легені. У путівнику ще 1914 року вказувалося: вода «дієва при недугах шлунка, підвищеній кислотності, печії, успішно використовується при хронічних катарах носоглотки, гортані, бронхів. Призначається хворим з пороками серця та астматикам. Корисна при гепатитах. Є прекрасним тонізуючим напоєм».

«Лужанську» відзначали на міжнародних виставках у Будапешті (1842, 1882, 1884), Парижі (1855), Відні (1866, 1873, 1884), Кошицях (1880, 1883)… У двадцятому столітті навколо цього джерела сформувався курорт з потужною інфраструктурою, який отримав назву Голубине. 

Зібрання прадавніх експонатів під такою назвою вперше потрапило за кордон — у місто Бонн. Ідея виставки виникла в учасників спільних українсько-німецьких археологічних робіт та наукових досліджень — щоб унікальні знахідки їхніх колег-попередників засвідчили німцям переплетення двох культур, злиття східної й західної цивілізацій на одній території України.

Їхня батьківщина у просторах часу — солідний відрізок від V століття до н. е. до V століття н. е. Там, де вони тоді «народилися» чи якось опинилися, — нині територія України: її південь і Крим.