Південна перлина України

ВІЗИТІВКА. Кримська Автономна РСР утворилася 18 жовтня 1921 року на частині території Таврійської губернії. У 1945 році реорганізована в Кримську область у складі РСФСР, з 1954 року Крим перебував у складі Української РСР. 29 квітня 1992 року була відновлена Кримська Автономна Республіка у складі незалежної України.

Загалом  на півострові проживає 1963,5 тис. населення. Регіон має 14 районів, 16 міст, 56 смт, 950 сіл. Найбільші міста — Сімферополь, Севастополь, Керч, Євпаторія.

В?автономії працюють Верховна рада та Рада міністрів.

На півострові мешкає майже 130 етнічних груп. Найбільші серед них — росіяни (1180,4), українці (492,2), кримські татари (243,4).

Основні галузі економіки півострова — промисловість (понад 530 великих та середніх підприємств), туризм, будівництво, сільське господарство, торгівля, охорона здоров’я.

Найстарішою галуззю в Криму є виноградарство. Республіка є найбільшим постачальником виноробної сировини та продукції в Україні.

Найстаршими за віком містами на території півострова є Керч (Пантикапей), засновано в  610 році до н. е., Феодосія (Кафа) — в 528 році до н. е., Севастополь (Херсонес) — між 528 та 422 роками до н. е., Євпаторія (Керкінітида) — приблизно в 500 році до н. е. 

СИМВОЛІКА

Процвітання  в єдності

Герб. На червоному варязькому щиті зображено поверненого праворуч срібного грифона, який тримає у правій лапі розкриту срібну черепашку з блакитною перлиною. Щит увінчаний висхідним сонцем та оточений двома білими колонами, що з’єднані  синьо-біло-червоною стрічкою з гаслом: «Процвітання в єдності».

Прапор. Прямокутне полотнище, що складається їз трьох горизонтально розташованих кольорових смуг: синьої, білої, червоної. Кожного року 19 січня в Криму святкують День прапора.

Герб та прапор Автономної Республіки Крим   затверджено постановою Верховної Ради АРК в 1999 році. 

ПРЯМА МОВА

«Забезпечити  добробут і гідне життя»

Василь ДЖАРТИ,
голова Ради міністрів
Автономної Республіки Крим:

— Ухваливши в грудні минулого року Стратегію соціального і економічного розвитку Криму до 2020 року, автономія упевнено стала на шлях поліпшення інвестиційного клімату і ефективної реалізації економічного потенціалу регіону, модернізації промисловості й сільського господарства, реформування санаторно-курортної галузі, формування безпечного екологічного середовища тощо.

За підтримки Президента України в республіці розпочаті широкомасштабні реформи — втілюються амбіційні проекти в енергетиці, транспортній та аграрній сферах. Ми широко відкрили двері для інвесторів, формуємо прозорі відносини влади та бізнесу, усуваємо непотрібні перепони у вигляді регуляторних процедур. Наведено лад у земельній сфері, стартували відкриті земельні аукціони, створено Агентство регіонального розвитку, відкриті єдині дозвільні центри. Відремонтовані дороги, оновлені медичні заклади та освітянські установи, збільшення кількості готелів і туристичних комплексів стали невід’ємною частиною нашого життя.

На порядку денному — розширення меж курортного сезону, забезпечення європейських стандартів медичної допомоги. Знаковим у цьому плані можна назвати створення унікальної «Золотої комори», де історія Криму представлена раритетними археологічними знахідками різних епох. Вивести кримську охорону здоров’я на новітній рівень покликана Університетська клініка — новий для автономії проект, в якому науковий потенціал Кримського медичного університету та лікувальної бази провідних республіканських медичних закладів будуть об’єднані в сучасну ефективну модель практичної охорони здоров’я.

За рік наполегливої роботи ми змогли забезпечити позитивну динаміку соціально-економічного розвитку свого регіону. У нас є всі підстави стверджувати, що республіка — це найвигідніше поле для інвестицій. З кожним роком їх кількість поступово зростає: українські та іноземні партнери оцінили фінансову привабливість і економічні можливості розвитку нашого регіону. 

Лівадія радіє гостям

ПАМ’ЯТКА

Білий палац, який цього року святкує своє сторіччя,
відкриває нові музейні експозиції та працює на імідж держави

«Лівадія» — так назвав її полковник Ламброс Каціоніс на спомин про рідну грецьку Лівадію. Цю ділянку Кримського узбережжя наприкінці XVIII сторіччя вояку подарував за сумлінну службу російський імператор. Згодом зусиллями багатьох людей вона перетворилася на справжній райський куточок Південного Криму.

Історія самого палацу розпочалась у 1834 році, коли Лівадію придбав польський магнат Потоцький. Його стараннями було зведено величну будову та облаштовано один з найкращих парків півострова. Потім господарями маєтку на багато років стала імператорська родина Романових. У цей період Великий палац було повністю перебудовано, з’явилися нові споруди. За радянських часів з 1925 по 1941 рр. він перетворився на перший у світі селянський курорт. На жаль, саме в цей період багато художніх цінностей було втрачено. Від минулої розкоші залишилися лише стіни та історія.

Всесвітню славу Лівадійському палацу принесла епохальна зустріч в 1945 році керівників країн антигітлерівської коаліції — Сталіна, Черчілля та Рузвельта. Саме ця подія стала фундаментом миротворчої міжнародної політики на майбутні 50 років.

За часів незалежності України Лівадійський палац отримав статус музею і розпочав нову сторінку своєї історії. З 1999 року він перетворився на центр проведення державних та міжнародних зустрічей високого рівня. Тут щорічно відбуваються міжнародні саміти та конференції, на яких обговорюють економічні питання, досягають домовленостей щодо інвестиційного співробітництва та перспектив реалізації спільних проектів. У стінах Лівадійського палацу-музею розбудовується зовнішня політика і створюється міжнародний імідж держави. Крім того, палац є всесвітньо відомим культурним та науковим центром.

У вересні цього року палац-музей святкуватиме свій 100-річний ювілей. Відображенням його новітньої історії стане створена до ювілею експозиція «Міжнародні зустрічі в Лівадійському палаці і зовнішня політика України». Як повідомила директор музею Світлана Москаленко, нещодавно була закінчена розробка технічного завдання для переоснащення музею за допомогою використання сучасних аудіовізуальних та мультимедійних комплексів. Також керівництво палацу прагне модернізувати роботу з туристами, придбавши аудіогідів. У програмі-максимум до ювілею — встановити нічне освітлення фасадів та винести за межі палацу адміністративний корпус. І найголовніше, чого вже не один рік добиваються працівники музею, — створення єдиного палацово-паркового комплексу.

До святкової дати планується створити кілька альбомів, зняти науково-популярний телевізійний фільм — «100 років Лівадійському палацу». До речі, якщо у вас виникне бажання пройтися його залами, не обов’язково їхати в Крим. Поринути в закутки історії можна і завдяки оновленому до ювілею інформаційному сайту Лівадійського палацу.

 «Ми не граємося в українську школу, ми її робимо»

Директор навчально-виховного
комплексу «Українська школа-гімназія»
м. Сімферополя 
Наталія РУДЕНКО

Українська школа-гімназія вже протягом 14 років залишається справжньою сенсацією для Криму. Адже вона — перша українська гімназія на території республіки. Цей навчальний заклад дуже популярний серед жителів Сімферополя і навколишніх сіл. Крім того, гімназія входить до сотні найкращих шкіл України, і в цьому велика заслуга директора гімназії Наталії Руденко. 

— Пані Наталіє, ви доклали чимало зусиль, щоб створити перший український освітній осередок у Криму. Як усе починалось?

— У квітні 1997 року Сімферопольська міська рада прийняла рішення про створення української школи-гімназії. 25 червня мене призначили в.о. директора, а 1 вересня вже повинна була відбутися святкова лінійка. Чесно зізнаюся, було страшно. Я не могла зрозуміти, чому мені, простій вчительці, випало створювати школу. З часом зрозуміла, що такий вибір не був випадковим, напевно, ця справа з українською гімназією мала б просто розвалитися.

Багато доброзичливців мені прямо в очі так і казали: «Вчителів ви не знайдете, а діти до вас не підуть». Але у мене звідкись взялися енергія, натхнення, чіткий план. Уже за два місяці перший дзвоник пролунав для 379 учнів. Наша школа розпочала заняття в підвальному приміщенні, не було підручників, парт, стільців, медпункту, бібліотеки, буфету. Але все подолали, витримали. Завдяки неймовірним зусиллям багатьох людей 1 вересня 2004 року отримали нове приміщення. У нас тепер є все для гармонійного розвитку дитини: майстерні, два басейни, два спортивних зали, три комп’ютерних класи, актова зала на 450 місць та багато іншого.

Нині у гімназії навчається 860 школярів, про резерв мені навіть страшно казати. Батьки кожного року перед вступом до гімназії чатують вдень і вночі, щоб їхні діти потрапили до нас. Минулого року на одне місце було 7 претендентів.

Звісно, без підтримки багатьох людей не відбулася б у Криму українська гімназія. У нас був навіть свій «хрещений» — Петро Кононенко, директор Науково-дослідного інституту українознавства. Він постійно направляв і допомагав.

Майстер-клас з писанкарства. Фото Людмили ЩЕКУН

— Як ви вирішуєте питання з дозвіллям дітей, адже проблема вільного часу дитини досить гостра?

— Наша школа — це заклад повного робочого дня, тому після основного навчального циклу розпочинається робота гуртків і секцій, у нас їх близько 20. Діти займаються до шостої години вечора і навіть після цього додому не поспішають.

Про наші гуртки по Сімферополю легенди ходять. Відкриваючи їх, ми зважаємо на побажання дітей. Спеціалісти у нас — цікаві особистості. Наші гуртки орієнтовані на поглиблення знань з українознавства — «Українська кухня», «Пошив українського народного одягу», «Кераміка», «Українська вишивка», гуртки гри на сопілці, на бандурі та інші. Проводяться майстер-класи «Писанкарство», «Ляльки-мотанки», а також різноманітні виставки-ярмарки.

— Сьогодні у вас багато цікавих напрацювань, чи ділитеся своїм досвідом з іншими?

— Ми відкриті для всіх. Якщо у нас щось є цікаве, ми ніколи не тримаємо цього в стінах школи. От у 2010 році розробили проект «Від мови рідної — до мови загальнодержавної», в реалізації якого нас підтримали Міністерство освіти та науки Криму і Верховна Рада АРК. Розрахований на освітян, він зібрав з усієї країни блискучих педагогів, які вміють цікаво мислити. Вся інформація, що звучала на семінарах, була розрахована на практикуючих директорів і вчителів, організаторів, психологів. Усі матеріали ввійшли до книжки «Розвиток сучасної школи».

— Що б хотілося змінити в шкільній освіті?

— Недоліком є те, що школа постійно реформується. Знаєте, не можна сьогодні посадити яблуню, а завтра зібрати яблука, для цього треба час. А у нас в освіті сьогодні ми це робимо: садимо яблуню, а яблука не вирощуємо — корчуємо її і садимо нову. Ми не бачимо своїх результатів через безкінечні реформи. Освіта взагалі річ консервативна, але зараз, на жаль, важко працювати через брак належного фінансування. Як без цього творити сучасну школу і залишатися в межах закону? Батьки, звичайно, якщо хочуть, щоб діти отримали достойну освіту, створюють фонди, але в такому разі вони податок на освіту сплачують. Досить багато часу у вчителів забирає паперова робота. Складається враження, що у нас мета — не дитина, а папір.

— Розкажіть про плани на майбутнє.

— Велику увагу приділяємо освіті вчителів. На базі гімназії працює академія педагогічної майстерності під керівництвом академіка Івана Зюзюна. На цих заняттях педагога вчать бути режисером свого уроку, артистом. Для ведення уроку все є важливим: постава, жестикуляція, вираз обличчя, інтонації. Цьому, на жаль, в інститутах не вчать. Тому наші плани — творити гарного вчителя. Іван Франко сказав: «Учителем школа стоїть».

— Яке досягнення є для вас найважливішим?

— Головне наше освітянське досягнення — це те, що в Україні за часів незалежності створена українська школа.

— Про вашу гімназію говорять як про форпост державності в Криму. Як ви вважаєте, чому?

— Дух закладу — це основне. Є такі речі, яким зраджувати не можна. Ми — українці, і наші цінності й традиції — для нас основне. Ми не граємося в українську школу, ми її робимо.

Свій виховний процес будуємо на засадах філософії та методології українознавства. Нам близькі й зрозумілі слова «Думай по-українськи. Бережи Україну! Україна — це твоя земля». Робочий день у школі починається з Державного гімну, багато дітей співають його стоячи. 

ДОСЬЄ «УК» 

Наталія РУДЕНКО. Народилася 2 червня 1951 року в с. Високопілля  Херсонської області. Вищу освіту отримала в Херсонському педагогічному інституті. Більшу частину свого життя пропрацювала вчителькою. Останні чотири роки — директор навчально-виховного комплексу «Українська школа-гімназія» в м. Сімферополі. Заслужений працівник освіти АР Крим і України.

КОМПЕТЕНТНО 

«За вашу і нашу свободу!»

Рефат ЧУБАРОВ,
президент Всесвітнього конгресу
кримських татар:

— Двадцять років становлення незалежної України особисто для мене асоціюються з поверненням кримськотатарського народу на свою батьківщину — до Криму. Прорвавши наприкінці 1980-х років перешкоди і заслони на дорозі додому, корінний народ півострова, вигнаний тоталітарним режимом СРСР зі своєї землі ще в 1944 році, з перших днів повернення став активним учасником політичних процесів, що привели до проголошення незалежності України.

В основу взаємодії кримськотатарського національного руху, що очолив процес повернення народу, і національно-демократичних сил України, які цілеспрямовано йшли до проголошення незалежності, було покладено популярне гасло: «За вашу і нашу свободу!», так близько суголосне заповіту безсмертного Кобзаря «Боріться — поборете, Вам Бог допомагає!»

Так, виключно завдяки позиції кримських татар у всеукраїнському референдумі 1 грудня 1991 року, коли було винесене питання: «Чи підтверджуєте ви Акт проголошення незалежності України?», результати голосування по Криму становили 54,19%.

Сьогодні, як і на початку 1990-х років, запорукою подальшого розвитку незалежної України, її успішної інтеграції у волелюбну сім’ю європейських народів залишається наше загальне прагнення жити у державі, в якій ще один заповіт Тараса Шевченка: «В своїй хаті — своя правда, і сила і воля!» — стане реальністю для сучасників і подальших поколінь. 

Енергію сонця — на користь людям

ІННОВАЦІЇ. Місце будівництва першої української сонячної станції «Крімеа Солар»  у с. Родніковому, що біля Сімферополя, було обрано не випадково. Адже в рік на поверхню півострова надходить понад 1450 кВт сонячної енергії. Більше того, Крим, так вже склалось історично, завжди потерпав від нестачі електроенергії.

Сонячна електростанція Омао Солар в с. Охотніковому. Фото Людмили ЩЕКУН

Вдало реалізований європейською компанією, проект став одним із перших на території України та країн СНД. Його розробка і реалізація зайняли майже рік. Станція вироблятиме 9684 МВт в рік «чистої» електроенергії. Зараз розпочато будівництво ще однієї сонячної станції в с. Охотнікове  Сакського району.

У 2010 році Рада міністрів Криму схвалила програму енергозбереження Криму на період 2010-2014 роки. Згідно з нею можуть бути збільшені потужності станцій в автономії до 300 МВт уже до 2012 року. Якщо взяти до уваги світовий досвід, то такі сонячні станції окупаються за 7–10 років, причому термін використання сонячних батарей становить від 20 до 30 років.

СЛОВО — РОВЕСНИКАМ НЕЗАЛЕЖНОСТІ

Пишаюся тим, що я — українка

— З родиною мені дуже пощастило: усі працьовиті, щирі, свідомі, відповідальні. В дитинстві мала кілька різних мрій: хотіла стати художником, потім — поетом. Однак у старших класах на перше місце вийшли два серйозні напрямки — комп’ютерні науки та математика. Я обрала математику і жодного разу не пошкодувала. 

Зараз мене найбільше хвилюють екологічні та економічні проблеми, які між собою часто переплітаються. Дуже важко дивитися на забруднені міські вулиці, парки, сквери. Це ж наш дім! Однак самим прибиранням не обійтися, потрібно будувати технологічно нові заводи, щоб ліквідувати гори сміття у нашій державі. Що ж до соціальних питань, то тут мене найбільше цікавить проблема впровадження гендерної рівності, особливо в бізнесі і політиці України. Планую глибоко дослідити наукове підгрунтя цих проблем і розробити та впровадити у майбутньому власні проекти.

Я горда з того, що моя країна — єдина, а не «одна із». Я пишаюся тим, що я — українка, громадянка вільної й соборної держави. Я — дитя своєї епохи. Звичайно, не все добре, є багато проблем, але їх порівняно легко можна розв’язати, бо ж найголовнішу святиню — незалежність — Україна таки здобула.

Наталія БУГЕРКО. Народилася 18 грудня 1991 р. в Чернівцях. Після закінчення школи вступила до Інституту економіки та управління при Кримському гуманітарному університеті (м. Ялта). В травні цього року зайняла 3 місце на Всеукраїнській олімпіаді з математики. За наукову роботу з економіки отримала перше місце на Всеукраїнському конкурсі-захисті науково-дослідних робіт учнів-членів МАНУ, стала президентським стипендіатом та отримала статус дійсного члена МАНУ. 

Винороби світу зібралися в Ялті

КОНКУРС. На базі Національного інституту винограду і вина «Магарач» відбувся Міжнародний конкурс виноградних вин, коньяків, шампанських та плодово-ягідних вин, горілок і міцних напоїв «Ялта. Золотий грифон-2011».

Знамениті винороби Європи і Азії зібралися в одній із найстарших науково-дослідних установ України, щоб визначити кращі професійні здобутки цього року. На конкурсі було представлено понад 200 зразків продукції виноробних підприємств України, Росії, Білорусі, Франції, Молдови, Азербайджану, Киргизії, Вірменії, Туркменістану, Грузії таУзбекистану.

Гран-прі конкурсу  отримали:  шампанське класичний брют кюве  кримського заводу «Новий світ», брют «Французький бульвар» та «Мускат білий Лівадія» ДП «Массандра».