ОСІННІЙ ВЕРНІСАЖ

Щедрі плоди селянської праці побачили учасники та гості
27-ї обласної виставки  «Агро-Поділля — 2011»

У наші часи, коли модними стали всілякі виставки, велелюдні ярмарки, щоправда, переважно мистецько-розважального штибу, Хмельниччина чи не єдина в Західному регіоні країни,  як справжня аграрна область, зберегла традицію демонструвати  свої щорічні досягнення саме в сільськогосподарській галузі. Не стала винятком і нинішня виставка «Агро-Поділля — 2011», яка є вже 27-ю за ліком. Особливо приємно, що нині вона проходить у реконструйованих осучаснених  павільйонах, про що ще торік потурбувалася місцева влада, виділивши задля цього кошти з обласного бюджету. Тож і шість стаціонарних павільйонів, і 20 наметових містечок всіх районів області, й численні експозиції  підприємств машинобудівної, харчової і переробної промисловості сьогодні по вінця наповнені дарами подільської землі, технікою, котра допомагає сільгоспвиробникам, відмінною і смачною продукцією.

Така продукція не потребує зайвої реклами: якісна, смачна, поживна

Хліб усьому голова

Олег Стрілецький, начальник головного управління агропромислового розвитку облдержадміністрації,  чи не найкращий гід на цьому  барвистому яскравому вернісажі, наповненому пахощами стиглого колосся, свіжоспеченого гігантського короваю, молока, сирів, копченостей,  червонобоких яблук, осінніх квітів —  такому поєднанню запахів може позаздрити будь-яка парфумерна крамниця.

— Нинішня виставка найперше знаменна тим, що цьогоріч Хмельниччина виборола почесну першість у  державі: стала лідером  збирання ранніх зернових і зернобобових. Як ви гадаєте — 42-центнерний врожай з гектара є найкращим подарунком моїх земляків до 20-ї річниці незалежності?

Певна річ, з такою аргументацією важко не погодитися. Валовий збір зерна в області становить 1 млн 550 тисяч тонн, разом з пізніми культурами тут очікують понад 2 млн 300 тисяч тонн золотого збіжжя.

А ось і герої жнив-2011: комбайнери Анатолій Мартинюк з Маньковець Деражнянського району та його колега з агрофірми «Прогрес», що у Віньковецькому районі. Їхній доробок  у намолоті зернових найвагоміший, тож  цілком заслужено механізатори отримують  нагороди як  переможці обласного змагання. З-поміж сільськогосподарських підприємств лідирують невтомні трударі з сільськогосподарського кооперативу «Летава», очолювані мудрим  керманичем, Героєм України Михайлом Шаповалом, та працівники корпорації «СВАРОГ ВЕСТ  ГРУП». Загальнорайонними показниками у вирощуванні та збиранні ранніх зернових виокремилися Шепетівський та Чемеровецький райони, і це оцінка організаторського хисту  тамтешніх очільників структур виконавчої влади Івана Адамця та Сергія Романчука.

 — Отже, Хмельниччина й цього, дуже складного, часом навіть непередбачуваного року буде не просто з хлібом, а з повними засіками? — цікавлюсь у голови облдержадміністрації Василя Ядухи.

— Ми виконали першу заповідь хлібороба, — відповідає Василь Степанович, — і за це низько вклоняюся всім селянам. Земля, якщо до неї відноситися з синівською любов’ю, обробляти за всіма агротехнічними правилами, берегти і плекати, завжди віддасть сторицею. Маємо власну стратегію розвитку зернового виробництва, яка враховує загальнодержавні орієнтири, і наполегливо реалізовуємо її в життя. У тому, що вона вивірена часом, — можете переконатися самі, скуштувавши шматочок  хмельницького короваю, спеченого нашими  диво-майстрами з обласної Асоціації хлібопекарів.

Від давнього орала   до  новітньої техніки

Про те, що земля подільська — прадавня селянська житниця, є багато матеріальних свідчень. Поля в межиріччі Південного Бугу і Дністра обробляються вже  щонайменше дві тисячі років поспіль. У будь-якому з місцевих краєзнавчих музеїв можна побачити  кам’яні знаряддя з   кременю, котрий видобували  на Кам’янеччині з давніх-давен.

 А от на сьогоднішній виставці «Агро-Поділля — 2011» представлена  сільськогосподарська техніка нашої доби. За словами Олега Трілецького, понад 40 підприємств   демонструють тут свої  нові здобутки. З-поміж них місцеві машинобудівні заводи Шепетівки, Красилова, Кам’янця-Подільського. А також запрошені до гостини виробники техніки для АПК з сусідніх Волині, Рівненщини, Львівщини та Києва.

Чимало відвідувачів зібралося довкола експозиції відомого вітчизняного заводу «Мотор-Січ», котрий славиться  не лише  реактивними двигунами, а й  популярною вітчизняною міні-технікою для фермерів та садівників:  на Хмельниччині нині  діють 1609 фермерських господарств. Успішно конкурує із зарубіжними виробниками і хмельницьке  підприємство «Валдер», продукція якого — обладнання для виготовлення кормосуміші для тваринництва.

Побачене в експозиції свідчить про  життєвість та актуальність  ще однієї стратегії керівництва області: підтримувати свого товаровиробника, надаючи йому преференції в замовленнях для потреб сільськогосподарських виробників краю.

Цю думку підтверджує ще один співрозмовник — голова Красилівської райдержадміністрації Петро Арсенюк.

— Нам вдалося знайти  надійних інвесторів, які відродили колишню славу місцевого машинобудівного заводу, — каже він.— Вони впровадили інноваційні технології, з допомогою яких виготовляють солідний асортимент популярної у споживачів продукції. Приміром, нова італійська лінія випускає компактні електрокотли, котрі користуються підвищеним попитом у  сільських жителів.

Курку —  на качку, гуску — на індика…

Пригадуєте  популярну народну пісню про чоловіка, котрий хотів  більшої вигоди, міняючи зароблену живину на більшу й дорожчу? Це, звичайно, жарт, та факти свідчать, що птахівництво на Хмельниччині сьогодні  — справа таки прибуткова.

— У Дунаєвецькому районі, — каже голова тамтешньої райдержадміністрації Юрій Кучерявий, — нині успішно  працює два потужних виробництва курятини — «Подільський бройлер» та «Подільська марка», де виробляється  понад сім тисяч тонн  курячого м’яса щороку. Нашу продукцію вже знають і цінують в області та далеко за її межами передусім за якість. Тож маємо намір й надалі розвивати птахівництво, підтримувати підприємців, котрі створюють нові робочі місця, поповнюють податками районний бюджет.

 А в сусідньому павільйоні, де демонструють свої надбання  селяни Кам’янець-Подільського району, ми з приємністю дізналися, що місцевий «Авіс»  не просто велике підприємство з виробництва курячих яєць, а найбільше   в Україні та на Європейському континенті. Отакої!              

 Вже нині тут утримують 4,5 мільйона курок-несучок, забезпечують  дієтичною, екологічно чистою  продукцією весь Західний регіон держави.

    — За рік, що минув від попередньої  сільськогосподарської виставки, в області помітно приросло успіхами і тваринництво, — продовжує свою екскурсію  начальник головного управління агропромислового розвитку. — Зверніть увагу на представлену племінну худобу, яку нам не треба вже купувати деінде — маємо свою. Вирощують її на племзаводах  Теофіпольського та Білогірського районів, куди звідусіль приїздять покупці. Помітно зросли надої молока, приріст ВРХ та свиней, відновлено вівчарську галузь. Тож наші селяни спростовують поширену  ще недавно думку про збитковість тваринницької галузі. Чимало тваринницької продукції переробляють безпосередньо на території Хмельниччини, відправляючи в різні кінці держави і зарубіжжя високоякісні ковбаси і копченості.

Смачного!

Де виставка, там і ярмарок. Організатори потурбувалися, щоб всі, хто завітав на «Агро-Поділля —2011», змогли не лише взяти участь у святкових заходах, а й придбати за цінами виробника плоди селянської праці. Чого тут тільки не було: картопля і гарбузи, яблука і печериці, риба і м’ясо, молочні продукти і мед. А довкола мекала, гелготіла, кукурікала і ревла всіляка живність, грали музики з муніципального духового оркестру, співали й танцювали меткі парубки з улюбленого хмельничанами ансамблю пісні і танцю «Козаки Поділля» та  учасники самодіяльності з різних районів області.

І над усім цим дійством, господарями і гостями виставки звеличувався 700-кілограмовий коровай, на який, незважаючи на солідну вагу, пішла лише якась дещиця з того півторамільйонного урожаю, котрий виплекали славні мої земляки цього року.

Їхня величність Хлібороби лише на одну днину відволіклися від своїх праведних трудів, аби вшанувати землю-годувальницю. Бо завтра їх знову чекатиме одвічна селянська робота, якій немає і не може бути кінця.