У кожній країні нагороди мають специфіку, але їхнє призначення завжди й скрізь однакове: відзначити за трудові чи бойові заслуги перед державою. Після проголошення незалежності України нагородна справа отримала поштовх. Ледь не кожна облдержадміністрація чи органи місцевого самоврядування заснували власні відзнаки за розвиток регіону. У цій царині, так би мовити, розгорнули діяльність виші, громадські організації й політичні об’єднання. Гадаю, це має виправдання. Адже засвідчує необхідність координації й регулювання цих процесів, їх класифікації за рівнями державної реєстрації та відповідної матеріальної й моральної підтримки. 

На Черкащині відбувся регіональний форум «Залучення ресурсів для розвитку територіальних громад», який зібрав майже 200 лідерів успішних територіальних громад з різних куточків України та експертів регіонального розвитку. Його учасники обмінялися досвідом, обговорили принципи розвитку комунального господарства громад у межах децентралізації, використання коштів міжнародних фондів і державних програм для реалізації проектів, які стимулюватимуть розвиток громад, а також актуальні тенденції залучення зовнішнього фінансування на реалізацію проектів розвитку громад і проблеми, з якими стикаються новостворені ОТГ. 

Корупція — українська реальність, від якої ніде не сховаєшся. Вона супроводжує декого з нас із моменту народження (мало хто з’являється на світ без подяки лікареві) і аж до смерті (подекуди знайти місце на кладовищі безкоштовно врай важко). Щоправда, трапляються й винятки. Інколи лікар районної лікарні може відмовитися навіть від маленької вдячності у вигляді шоколадки. Тож за що українці найчастіше дають хабарі й хто має боротися з корупцією, дізнався «Урядовий кур’єр».

Учорашній захід відрізнявся від попередніх коротким вступним словом Прем’єр-міністра Володимира Гройсмана. Цього разу міністри більше схвалювали постанови. Усе розпочиналося словами про потребу реалізувати урядову ініціативу знищення будь-якого тиску правоохоронних та  контролюючих органів на чесний бізнес. 

XV Міжнародний форум «Паливно-енергетичний комплекс України: сьогодення та майбутнє» важливий у плані демонстрації досягнень вітчизняної енергетики та обговорення планів подальшого розвитку.  Міністерство енергетики та вугільної промисловості впродовж року має чимало напрацювань, зокрема розроблено нормативно-правову базу для формування ринків газу та електроенергії. 

«Держбюджет-2018 буде для нас батогом, а не пряником», — таку думку почула від кількох голів об’єднаних громад Рівненщини, які сподівалися на суттєвішу фінансову підтримку від держави. Нині в області 26 об’єднаних громад із 66, передбачених перспективним планом, який затвердив уряд. І від того, як держава фінансово підтримає місцеве самоврядування, залежать швидкість та якість проведення децентралізації. 

На думку фахівців аграрного ринку, бобові культури найбільш вигідні для вітчизняного виробника, але все ще перебувають у статусі нішевих, попри очевидні переваги.

Як розповіла заступник міністра аграрної політики України Ольга Трофімцева, в Україні близько півмільйона гектарів бобових, щоправда, з них три чверті — горох, на другому місці зі значним відривом — квасоля. Поки що мало уваги приділяється іншим перспективним культурам, як нут, боби маш тощо. 

Чисельність наявного населення в Україні, за оцінкою, на 1 вересня 2017 р. становила 42 444,9 тис. осіб. Упродовж січня — серпня 2017 р. чисельність населення зменшилася на 139,6 тис. осіб. 

На жаль, канули в Лету часи, коли майже кожен хлопчик мріяв стати льотчиком чи космонавтом. Нині в молоді інші пріоритети. Але ентузіазм і романтизм кількох поколінь, закоханих в авіацію, забезпечив її стрімкий розвиток у нашій країні. Ми піднімали в небо літаки, встановлювали світові рекорди, дивували людство досягненнями в літакобудуванні. Повітряний простір підкорювався таланту тих, хто створює літак на землі, й відвазі тих, хто його піднімає у небо. 

У Київському районі Донецька біля приміщення видавництва «Донеччина» свого часу встановили пам’ятний знак на честь місцевих журналістів і письменників — учасників Великої Вітчизняної війни. Біля меморіальних плит, де вибиті 247 прізвищ колег, які загинули чи померли вже після війни, ми зазвичай щороку збиралися до Дня преси чи Дня Перемоги. Цю традицію проросійські «асвабадітєлі» спробувати відновити й після окупації ними міста. Але нормальні колеги під різними приводами відмовилися брати участь у шоу. Втім, час від часу вони й зараз приходять сюди, немов на кладовище. Бо одинадцятиповерхове приміщення, де колись кипіло життя обласних і міських редакцій, стоїть пусткою. А меморіал загиблим колегам вони звуть знаком свободі слова: приниженій, сплюндрованій, забороненій та вигнаній звідси у фатальному 2014-му.