- Докладаючи чималих зусиль, ми тримаємо роботу в соціальній сфері стабільною. Адже розуміємо, що саме від нашої послідовної щоденної відповідальності залежать долі і добробут найменш захищених категорій громадян. Тому ми не дозволяємо собі піддаватися емоціям. Наша справа — забезпечити надійний захист тим, хто цього найбільше потребує, — зазначила міністр соціальної політики Наталія Королевська під час селекторної наради «Про стан соціальних виплат і надання соціальних послуг найбільш уразливим категоріям населення». 

Про необхідність державного контролю за діяльністю туроператорів, перспективи сільського туризму та інших напрямів туристичної галузі розповів під час прямої лінії «УК» заступник голови Державного агентства України з туризму та курортів Андрій ШЕНІН. 

«Квотування імпорту коксівного вугілля в 2013 році сприяло поліпшенню зовнішньоторговельного сальдо», — так заявив начальник відділу паливно-енергетичних ринків ДП «Держзовнішінформ» Олег Мельник у коментарях для ЗМІ. 

Робочий день міського голови Кривого Рогу Юрія Вілкула починається о 7.30. Навіть якщо із відрядження він повертається о другій ночі. Така звичка залишилася з молодих років, коли працював токарем на заводі гірничого обладнання перед вступом в інститут. З кабінету мера міста видно найбільший у світі квітковий годинник (діаметр циферблата — 22 метри, довжина годинникової стрілки — 8, хвилинної — 12,5). Щоправда, в зимовому його варіанті понад 22 тисячі квітів шести видів, використані для оформлення годинника, замінюють оригінальними штучними ялинками та сніжинками. Цей годинник символічно веде відлік часу життя Кривого Рогу. «УК» дізнавався, чим нині живе вітчизняний промисловий велетень. 

Визнані майстри-гутники та молоді митці з 16 країн світу впродовж тижня творили зі скла у навчально-виробничих майстернях Львівської національної академії мистецтв авторські  роботи, а відтак представили їх на підсумковій виставці у Національному музеї імені Андрея Шептицького. 

Нині, коли погляд будь-якої соціально активної людини прикутий до політичного протистояння у столиці, часто згадують минуле, пропагандистську машину СРСР. Свою справу вона не те що вміло виконувала — віртуозно.  Правду, яку треба було сховати від людей, забороняла або й зовсім секретила, а за потреби повторену тисячократно брехню робила правдою. Пам’ятаєте: «КПРС — честь і совість нашої епохи!»? Але ніде ж не друкувалося інше — свіфтівське  «Партія — безумство багатьох заради вигоди одиниць». 

Під час засідання українсько-російської міждержавної комісії, яке відбудеться сьогодні у Москві, документи про приєднання України до Митного союзу не розглядатимуть. У цьому глядачів телеканалу «Інтер» запевнив Прем’єр-міністр Микола Азаров.  

Попри певне нагнітання ситуації в інформаційному просторі напередодні минулих вихідних, столиця пережила 14 і 15 грудня досить спокійно. Як і анонсували, в Києві відбулося дві масові акції: у неділю на Майдані Незалежності знову зібралася велика кількість опозиційно налаштованих громадян (за різними даними, до 200 тисяч), а Європейську площу зайняли прихильники чинної влади (до 50 тисяч). 

Від невиконання судових рішень страждають передусім звичайні люди. Щоб змінити стан справ на краще, з 1 січня 2013 року набрав чинності Закон «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Ним запроваджується механізм, за яким виконання судових рішень про стягнення коштів з державних органів, підприємств, установ чи організацій, боржника — юридичної особи, примусова реалізація майна якого забороняється, у разі якщо неможливо виконати рішення за рахунок боржника, відтепер здійснюється за рахунок коштів держбюджету. Такі гарантії держави є ефективними, але, звичайно ж, за наявності коштів, передбачених у держбюджеті. 

«Випадково я чув, як одна американська пані запитала, скільки коштувало б  купити хутір в Ісландії... Це викликало вибух гніву в  тому ісландцеві, до якого було спрямоване запитання. Він вичитав у відповідь цілий патер ностер (Отче наш. — О. П.) про те, що хутори ісландські взагалі не продаються, а переходять у спадщину сторіччя за сторіччям, а тим більше не продаються чужинцям... Парадокс: країна без меншостей — суцільно двомовна. Не тільки інтелігенція говорить по-англійському. Ледве чи можна знайти шофера автобуса, що не показав би вам дорогу, або продавальницю тістечок у крамниці, яка не відповідала б на всі ваші запитання доброю англійською мовою. Але, звісно, годі знайти двох ісландців, які б говорили англійською мовою між собою. Це не легше, ніж купити хутір чужинцеві».