В офісі дубенських лісівників усе тихо й на диво спокійно: ніхто не бігає з платіжками, немає черг у приймальні директора. Наче живуть не в щоденному вирі проблем, головною з яких стало зведення нанівець державної підтримки лісогосподарської галузі, а в усталених європейських реаліях.

З’ясувалося, що так і є: державне підприємство «Дубенське лісове господарство» років із п’ять тому першим в Україні саме відмовилося від бюджетного фінансування. Бо «великий колгосп» тут успішно трансформували в ефективну модель господарювання, яка вже не перший рік працює не на виживання, а на розвиток. Про суть та психологічні аспекти цих змін говоримо з директором підприємства Олегом ЮРКЕВИЧЕМ. 

Восени 1977 року рідне село Синівка Липоводолинського району Сумської області вдень обстріляли трьома ракетами (можливо, навчальними) з літака. Одна влучила в будівлю «Сільгосптехніки», але саме була обідня перерва, і нікого в приміщенні не було. Дві влучили в городи селян. Одна з них поранила селянина, що йшов повз город. Його госпіталізували у місцеву лікарню.

Наступного дня на сільському стадіоні приземлився вертоліт із генералом. Вертольоти і генерали тоді в селах бували рідко. Генерал відвідав пораненого. Вручив йому гостинець — спирт і шоколад. Такий товар завжди мав попит. Про що вони говорили, навіки залишилося таємницею. Широкій сільській громадськості дали зрозуміти, що обстрілу не було. То селянам здалося. Це були «прекрасні» часи застою. До смерті великого орденоносця Л. І. Брежнєва залишалося п’ять років. 

Майбутні абітурієнти вже отримали атестати зрілості й саме перебувають у повній навчальній готовності. Хоч складання ЗНО з основних предметів за плечима, у більшості вступників попереду тестування з іноземних мов чи природничих дисциплін. А ось на дев’ятикласників у професійно-технічних закладах чекають вступні випробування. 

Аби з’ясувати, які плани має уряд щодо здійснення реформ та, відповідно, щоб означити напрями подальшої співпраці, віце-президент Світового банку в Європі та Центральній Азії Сиріл Мюллер і віце-президент Світового банку з проблем справедливого зростання, фінансів та інститутів Ян Валлісер прибули до України. В Будинку уряду високопосадовці зустрілися з Прем’єр-міністром Володимиром Гройсманом. 

Результатом операції, яку СБУ розпочало ще півроку тому, стало затримання громадянина Франції, котрий закупив в Україні арсенал зброї для здійснення серії терактів у себе на батьківщині напередодні чемпіонату з футболу. У Києві схиляються до версії, що в організації цього злочину простежується «російський слід». 

Найцікавіше починається зненацька. «Ніхто не знав, що все зайде так далеко. Насправді ми з донькою йшли на хакатон, щоб цікаво провести вільний час», — каже інженер проекту Mars Hooper, що переміг у конкурсі NASA Space Apps, Олександр Буткалюк. У команді Mars Hopper також В’ячеслав Осауленко, Андрій Музиченко, Ілля Рубинський, Павло Правдюков і Микола Денисенко. Від виникнення ідеї до перемоги минуло лише сім тижнів. Проект літака-стрибуна, що працює на вуглекислому газі та створений для дослідження полярних шапок Марса, став першим в українському хакатоні, відтак потрапив до топ-25 конкурсу NASA в категорії People’s Choice, пройшовши відбір серед 128 команд. А 23 травня стало відомо про перемогу вітчизняної команди. Тепер вона готується до поїздки на мис Канаверал на запуск ракети, запланований на 8 вересня. 

Черкаси вже не одне десятиліття називають містом великої хімії. Городяни не те щоб дуже гордилися таким — просто давно до цього звикли. Правда, останнім часом окремі підприємства з різних причин згорнули виробництво. Скажімо, вже кілька років не працює завод хімічного волокна, хоча цехи, побудовані ще за СРСР, збереглися. Ось власники Донецького заводу хімічних реактивів батько і син В’ячеслав та Ілля Леоненки й накинули на них оком. Частину площ відремонтували, устаткували. І тепер це підприємство замкненого циклу. На складі — перші тонни готової продукції для замовників з України та закордоння. Тут виготовляють неорганічні речовини для харчової, фармацевтичної й косметичної галузей. 

«Запорізький електровозоремонтний завод» — одне із найстаріших підприємств міста, яке за час існування бачило багато поганого і хорошого. Але навіть у найскладніші часи колектив переборював усі труднощі на кожному етапі розвитку. Нещодавно «УК» у рубриці «Звучить гордо!» розповів, як це підприємство, доведене до банкрутства колишніми керівниками, вивів у передові не так давно призначений в. о. голови правління Олег Винник. 

Історія України унікальна і трагічна тим, що на її теренах за свободу боролися десятки армій і рухів. У протистояннях безліч вояків поклали голови: і за Батьківщину, і за власні переконання, з вірою у перемогу та незалежність. Їх ховали у різних мундирах, а згадку про кожного нащадки намагаються зберігати й досі. На Волині обласне управління лісового та мисливського господарства організувало для журналістів незвичний тур — місцями поховань у волинських лісах. Лісівники доглядають за могилами, незалежно від того, кого і коли там поховано. 

Не можу про це не просити слова, адже просто вражений усім, що відбувається з пересічними людьми, які свого часу взяли на себе дуже ризиковану ношу — оформили валютні кредити на купівлю житла в наших банках. Про те, як нечесно зі своїми клієнтами обходяться ці фінустанови, вже писано-переписано, зокрема й у нашому виданні. Сьогодні хочу розповісти про так званих «чорних» нотаріусів, які в прямому сенсі цього слова наостанок добивають нещасних людей. Річ у тім, що мораторій на стягування єдиного іпотечного житла, яке вони купили свого часу, — це їхній ключовий захисник і остання надія на справедливість і моральність.