Те, що радянський адміністративно-територіальний розподіл України нікуди не годиться, здається, було зрозуміло всім, окрім попередньої влади. І навіть тоді, коли вона це визнала і спробувала провести реформу, ні пропагандистський апарат, ні сила волі керманичів не спрацювали. Тож суперечності між центром і регіонами з роками накопичувалися, однак замість того, щоб їх врегульовувати, поступово вибудовувалася жорстка вертикаль влади. За  останні чотири роки вона остаточно зім’яла ринкові принципи ресурсного забезпечення на місцях, замінивши їх адміністративними важелями перерозподілу коштів та домінуванням централізованого управління регіональним розвитком.             

Мама завжди для кожного з нас залишається найближчою і найдорожчою людиною у світі. На жаль, не став ще улюбленим і всенародним святом День матері, який цього року відзначали 11 травня. Журналісти «Урядового кур’єра», приєднуючись до усіх вітань матерям та вітаючи власних мам, зібрали зворушливі історії про жінок, які заслужили повагу і шану за сумлінне виконання основної жіночої справи. Це розповіді про справжніх МАМ. 

Відповідно до статей 107 та 112 Конституції України ПОСТАНОВЛЯЮ:
1.Увести в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28 квітня 2014 року «Про деякі заходи щодо захисту майнових прав та інтересів держави Україна у зв'язку із тимчасовою окупацією території України» (додається).
2. Контроль за виконанням рішення Ради національної безпеки і оборони України, введеного в дію цим Указом, покласти на Секретаря Ради національної безпеки і оборони України.
3. Цей Указ набирає чинності з дня його опублікування.

Цю доброзичливу людину добре знають краєзнавці Волині: заслужений працівник культури України Анатолій Квасюк авторитетний у галузі збереження й оновлення творів мистецтва та артефактів.
Створення чудотворної ікони Холмської Богоматері, якій віддав 15 літ свого життя герой матеріалу, деякі віряни приписують апостолові євангелістові Луці. Тим часом фахівці впевнені, що безцінний сакральний скарб, який нині є головною духовною святинею Музею волинської ікони, створений у Візантії в X—XI столітті. Є й припущення, що ікона може бути копією з давнішого оригіналу.

Якщо із Сум виїжджати роменським шляхом на Київ, за кілька кілометрів від міста праворуч стоїть покажчик до села з мальовничою назвою Сад. Але з траси його не побачити, бо розкинулося на пагорбах і у видолинку, густо засаджених деревами. У повінь цвітіння та місцина нагадує легку небесну хмарку, що огортає землю білоцвітом до самісінького небокраю. Село майже притулилося до обласного центру, неначе ластів’яче гніздо до стріхи — розкішне, доглянуте, мальовниче. І навіть не віриться, що століття тому на цьому місці було чисте поле, де гуляв вітер. 

Навесні 2009 року «Динамо» під керівництвом Юрія Сьоміна виграло золоті медалі української Прем’єр-ліги. Наступні п’ять сезонів першим у турнірній таблиці незмінно фінішував «Шахтар». Рік тому команда Олега Блохіна не зуміла втримати в руках навіть «срібло»: чемпіонат вона закінчила третьою. За тур до закінчення нинішньої національної першості стало очевидно: це не межа падіння. Незалежно від результату останньої зустрічі з луганською «Зорею» кияни вперше в новітній історії опиняться за межею трійки призерів. 

Читачі, що відгукнулись на публікацію («УК», 6. 05. 2014 р.) «Нагороди, за які має бути соромно», звернули увагу (і, погоджуюсь, цілком справедливо) на одне упущення. Чому, запитують, автор не прирівняв нагороди і почесні звання наших високопосадовців та народних депутатів до російських відзнак «За Крим»? Адже ті й інші вручено за розвал. Страшне за суттю порівняння. Але що заперечити? 

Наш народ зробив величезний  внесок у розгром нацизму в Другій світовій війні

Сталін свого часу назвав переможцем у війні російський народ. І нині Росія устами Путіна прагне утримувати монополію на розгром нацизму, заявивши, що перемога була можлива і без участі українців.

Напередодні святкування Дня Перемоги за ініціативи і за участі Українського інституту національної пам’яті та Інституту історії НАН України відбулася публічна дискусія про українську ціну перемоги у Другій світовій війні 1939—1945 років. Науковці говорили про матеріальні й духовні втрати України під час окупації, про боротьбу українців з нацизмом у лавах Червоної армії, армій союзників антигітлерівської коаліції та Української повстанської армії і таким чином беззаперечними доказами спростували тезу про можливість перемоги без участі українців.

 

Дорогі мої співвітчизники!
Шістдесят дев’ятий раз відзначають українці звільнення України і Європи від коричневої чуми. І вперше за 69 років це відбувається в умовах війни. Хай і неоголошеної, але справжньої війни, яку веде російський режим проти України.
Уперше після 41-го року ворог перетнув кордони України, порушив її територіальну цілісність, анексував частину території, заслав сюди диверсійно-терористичні групи. Українці — мирний народ, який ніколи ні на кого не нападав. Але нам не залишили іншого вибору, як взяти до рук зброю.
 Неначе за допомогою машини часу ми повернулися у тридцяті роки. Саме звідти запозичив свою шокуючу риторику лідер однієї з сусідніх держав. Хіба анексія Криму не подібна окупації Судетської області? Чи невизнання українців як нації, відмінної від росіян, не нагадує дискусії про підготовку до аншлюсу Австрії?

Завмирають у строю діти — від зовсім маленьких до юнаків, у яких уже пробивається пушок, де згодом будуть вуса. Вони ж себе дітьми не вважають. З гордістю твердять: «Вчимося захищати Батьківщину!»

Міддю дзвенить духовий оркестр вихованців столичного ліцею-інтернату № 23 «Кадетський корпус». Вишикувалися вони не на плацу навчального закладу, а на території меморіального комплексу «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941—1945 років». Тут сама атмосфера надає Дню пам’яті, присвяченому вшануванню подвигу героїв Вітчизняної війни, особливої ваги.

За кадетами з гордістю спостерігають рідні, вихователі, на жаль, уже нечисленні солдати — визволителі Європи. А з юних вуст звучить натхненне: «Низький уклін ветеранам за врятований світ!»