У зв’язку з воєнними діями бізнес опинився в зоні ризику, і до Черкащини переїхали три десятки підприємств. Серед них була й група компаній «Континент». Нині вона поступово освоює територію колишнього Смілянського заводу «Оризон». 

Лише кілька українських письменників живуть із творчості. А він жив як твір літератури. Олесь Ульяненко — єдиний лауреат малої Шевченківської премії, яку отримав 1997 року за роман «Сталінка». Цього року йому виповнилося б усього 55. Чи, зважаючи на інтенсивність, з якою він жив, аж 55. Його смерть 17 серпня 2010-го залишила болісні запитання в кримінальній, соціальній, культурній площинах. Її класифіковано «за нез’ясованих обставин», а діагноз «від гострої серцевої недостатності» осмислюється як підсумок його буття. Йому не вистачало любові, слави, коштів, визнання — усього того, чого прагне непересічна особистість, яка в одне життя вміщує кілька іпостасей. 

Хто читатиме роман «Вогнем і мечем» класика польської літератури Генрика Сенкевича, а не обмежуватиметься лише екранізацією Єжи Гоффмана, обов’язково помітить його тенденційність. Твір про драматичні події 1648—1651 років в України і Польщі, завдяки якому письменник не лише здобув Нобелівську премію, а й зажив сумнівної слави українофоба, вкрай упереджено, а іноді навіть вороже трактує Національно-визвольну війну українського народу під проводом гетьмана Богдана Хмельницького. Поляк білорусько-татарського походження, предки якого лише у XVIII столітті відмовилися від ісламу й перейшли у християнство, Генрик Сенкевич завжди лишався щирим прихильником Польської держави, возвеличуючи її в трилогії «Вогнем і мечем», «Пан Володиєвський» і «Потоп». За це його й канонізувала католицька церква. 

Уже не один рік у державі точаться дискусії про реформування лісового та мисливського господарства, в яких, до речі, професійні лісівники-практики беруть участь епізодично. Здебільшого присуди виносять так звані аматори-балакуни, які про галузь і її проблеми знають не з власного досвіду, а розповідей, спостережень, ба навіть публікацій у ЗМІ і телепередач. Проведено десятки дискусій на найрізноманітніших рівнях і майданчиках, зламано і зігнуто сотні списів… Але… Все лишається на місці. Утім, погляньмо на лісову ситуацію з іншої точки зору: чи й справді там усе так погано, як це намагаються подати?Для мене як людини, котра понад 30 років працює в лісовому господарстві і має змогу порівнювати і аналізувати конкретну статистику, відповідь однозначна — ні! 

Будь-яка родина, особливо молода, мріє про власний дах над головою та житло, де кожен матиме затишний куточок і не заважатиме іншим. Здійснити таку мрію було нелегко завжди, а тим паче нині, коли вітчизняна економіка, ніде правди діти, переживає не найлегші часи. 

В експозиціях Донецького обласного краєзнавчого музею, одного з найбільших і найстаріших подібних закладів України, поміж різноманітних експонатів було немало зразків зброї всіх епох і народів, які населяли цей край та тих, хто пхався сюди, аби його загарбати. Кам’яні рубила й примітивні ножі, наконечники стріл та списів скіфів і половців, мечі та сокири дружинників часів Київської Русі і криві шаблі монголо-татар, козацькі пістолі та мушкети, зброя учасників Першої та Другої світових воєн.

Від початку тижня Прем’єр-міністр Володимир Гройсман перебуває в робочих поїздках кількома областями країни. Позавчора це була Дніпропетровщина, вчора глава уряду вже їхав автошляхами Херсонщини, а сьогодні вже перебуває на сусідній Миколаївщині. Такий щільний графік пов'язаний з активізацією дорожнього будівництва в усіх регіонах. Тож уряд прагне максимально контролювати чіткість фінансування робіт і особливо — цільове освоєння наданих коштів.   

Про те, над чим працюють науковці Центрального науково-дослідного інституту Збройних сил України, поінформував у вівторок під час брифінгу його директор генерал-лейтенант Ігор Романченко. Серед чималого переліку напрямів він назвав виконання завдання в рамках роботи Комітету реформ Міністерства оборони, які пов’язані з випрацюванням єдиних поглядів на створення системи логістики ЗСУ та подальше набуття нею спроможностей.  

«Без води ані туди, ані сюди», — весело співав характерний персонаж однієї з радянських комедій 30-х років минулого століття, хазяйновито сидячи на діжці зі своїм товаром. Та нині він заспівав би іншої — скажімо, щось на кшталт: без обліку води — ані туди, ані сюди. І це, здавалося б, чудово. Адже нам з усіх усюд доводять, що сплачувати слід лише за спожиті послуги. І на це спрямовано всю державну політику з енергоефективності та ощадливого використання ресурсів. Ось де, за задумом комунальників, мають звучати фанфари й оплески вдячних абонентів.    

Рейдерство в аграрній царині, тобто злочинне захоплення сільськогосподарських земель і урожаю на них, останнім часом набуло характеру національного лиха. І, як зауважують у Міністерстві юстиції, це було б неможливим без протиправного сприяння державних реєстраторів. Це навіть дало привід для звинувачень: мовляв, вітчизняна юстиція потурає рейдерам. Але наскільки обґрунтовані такі звинувачення?