Верховна Рада України ПОСТАНОВЛЯЄ:
1. Внести до Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік»
(Відомості Верховної Ради України, 2013 р., № 5-6, ст. 60; із змінами, внесеними законами
України від 4 квітня 2013 року № 164-VII, № 176-VII і № 181-VII, від 21 травня 2013 року
№ 283-VII, від 2 липня 2013 року № 381-VII та від 4 липня 2013 року № 392-VII) такі зміни:
1) у статті 1:
в абзаці другому цифри «363.252.105» і «47.605.760,5» замінити відповідно
цифрами «363.616.650» і «47.970.305,5»;
в абзаці третьому цифри «412.535.366,6» і «48.483.735,9» замінити відповідно
цифрами «412.899.911,6» і «48.848.280,9»;
2) абзац другий пункту 1 розділу «Прикінцеві положення» виключити;
3) внести зміни до додатків № 1 і № 3 до Закону України «Про Державний бюджет
України на 2013 рік» відповідно до додатків № 1 і № 2 до цього Закону. 

Святкування таких ювілеїв — звична практика для держав, адже вони символізують вектор розвитку народу, його історичний вибір. Тому, гадаю, добра ідея — відзначити цю дату на найвищому рівні, щоб укотре підкреслити правильність нашого історичного шляху, його спрямування до гуманістичних християнських ідеалів. 

10-та ранку. Вулиця Лаврська, 10—12... Відсутність автомобілів на тротуарах та тролейбусів на проїжджій частині дороги, яка веде до Національного культурно-мистецького та музейного комплексу «Мистецький Арсенал», не дивує пішоходів. Тут небайдужі чекають на появу Президента Віктора Януковича. За годину він дасть старт центральному, ледь не найголовнішому заходу — виставці «Велике і величне», — одному із низки тих, які проводитимуться протягом двох днів у зв’язку зі святкуванням християнами «всія Київської Русі» цієї урочистої дати.

Як уже інформував «УК», на черговому засіданні сесії ЮНЕСКО, що проходила у Камбоджі, до Списку світової спадщини внесено 16 дерев’яних церков Карпатського регіону України та Польщі. За надання найвищого ступеня захисту вісьмом храмам на українських та вісьмом на польських теренах учасники засідання проголосували одностайно.  

Вириті глибоченні траншеї біля будинків, «барикади» труб та іншого залізяччя, «гарчання» тракторів та «чвиркання» зварювання — подібна картина стала звичною для літньої пори відпусток, під час якої комунальникам здебільшого немає коли вгору глянути. А оті тимчасові незручності, на які іноді роздратовано звертають увагу жителі населених пунктів, із наближенням осені таки поступово зникають. Загалом  же підготовка житлово-комунального господарства до роботи в осінньо-зимовий період проходить за графіком, а подекуди навіть з випередженням його — це констатував віце-прем’єр-міністр Олександр Вілкул, під головуванням якого відбулася виїзна колегія Міністерства регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ.

У  рамках забезпечення каретами «швидкої допомоги» Міністерство охорони здоров’я планує придбати 1000 нових автомобілів типу В (автомобілі екстреної швидкої допомоги, в яких можна здійснювати медичний догляд за пацієнтом) та С (реанімобілі). На виконання цих завдань із державного бюджету спрямовується 922 мільйони гривень. Закупівлі розпочнуться у першій половині серпня цього року і триватимуть до жовтня. Особливий акцент роблять на сільській місцевості.

Днями на Херсонщині ледь не сталося серйозної дорожньо-транспортної НП: легкове авто мало не врізалось у колону з шести автобусів з дітьми, які їхали в санаторій. Трагедії вдалося уникнути завдяки інспекторові ДПС УДАІ Херсонщини старшому лейтенанту міліції Валентину Дембровському, який прийняв удар на машину супроводу і на себе.

А ситуація, за повідомленням прес-служби департаменту ДАІ МВС України, розгорталася так. Коли автобуси мали повертати на дорогу до Скадовська, машина, якою керував Валентин Дембровський, їхала попереду і зупинилася на повороті, увімкнувши проблискові маячки. Це був сигнал іншим водіям, щоб вони пропустили колону. Назустріч їхав «ВАЗ-2121» із причепом. Неуважний водій пізно помітив патрульну автівку, що зупинилась на перехресті. Зрозумівши, що зіткнення не уникнути і «ВАЗ» мчить просто на автобуси, Валентин Дембровський повернув авто, і прийняв весь удар на себе. 

Прізвище Акіри Судзукі даремно шукати в довідниках чи енциклопедіях. Хіба що в густому павутинні Інтернету десь може заблукати дрібна інформація. Однак це аніскільки не применшує інтересу до цієї постаті. Навпаки: знайомство з японцем виявилося настільки цікавим і корисним, що мимоволі подумалося: це ж як треба любити творчість Давида Бурлюка, щоб у 74-річному віці, з Токіо, подолавши 10 тисяч кілометрів, дістатися Києва, Сум, потім — Лебедина, а далі — маленького села Рябушки, на території якого колись розташовувався хутір Семиротівка? Саме там народився один з найвідоміших художників і поетів минулого століття Давид Бурлюк.  Утім, поговоримо про все із самим гостем. 

Одна з вулиць у передмісті Парижа має ім’я українця Сергія Виноградського, видатного вченого-мікробіолога, автора фундаментальних відкриттів у природознавстві кінця XІX — початку XX століття. Його ім’я також добре знають у Цюріху та загалом у наукових колах світу. Але не на рідній землі. Прислужився випадок.

Якось канадський професор Євген Рослицький, українець за походженням, був здивований, що його колега з України не чув про знаменитого земляка, якого сам Луї Пастер запрошував на роботу.

Невдовзі київський професор Василь Шендеровський у своїй статті зауважив, що нині на Сергія Виноградського претендують три країни: Франція, Росія і Швейцарія. А що ми? Закрутилося колесо досліджень…

А нещодавно помітною подією у наукових колах стала презентація науково-документального телефільму про життєвий шлях ученого (про це «УК» писав у попередніх номерах). Про нього та про творчі аспекти створення стрічки розмовляємо з її автором — вінницьким краєзнавцем Леонідом ФІЛОНОВИМ. 

Це унікальне видання в трьох книгах у рамках ювілейного проекту на вшанування  200-річчя від дня народження Великого Кобзаря здійснило за підтримки Наукового товариства ім. Т.Шевченка у США видавництво «Критика» спільно з Інститутом критики й Інститутом джерелознавства. А розмова-презентація з цього приводу пройшла в столичній книгарні «Є».
Сама публікація містить, окрім власне факсимільного видання 1841 року, монографію професора Григорія Грабовича з Гарвардського університету «Шевченкові “Гайдамаки”: поема і критика» та працю Олеся Федорука з Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України «Перше видання Шевченкових “Гайдамаків”: історія книжки».