Чинник прецеденту забудови історичної частини міста, який у нас, на жаль, розглядається за принципом «чому іншим можна, а мені — ні?» призвів до забудови території навколо Софії Київської «хайятами» та басейнами, що спотворюють та нищать історичний вигляд міста, який органічно створювався сторіччями. 

Одним з останніх прикладів, який викликав потужний громадський резонанс, став початок зведення будівлі в центральній історичній частині міста в буферній зоні заповідника «Софія Київська» на перетині вул. Стрілецької та провулку Георгіївського, 9/11. Щоб прокоментувати ситуацію, яка склалася із забудовою Києва, та можливих подальших перспектив її вирішення, ми звернулися до члена Національної спілки архітекторів   України Ігоря РУСАКОВА.

Рудий пильщик поїдає хвою соснових дерев без останку, залишаючи лише голі паростки. Тому лісівники й називають цього шкідника «зеленою пожежею». Однак проти цієї пошесті, добре знайомої захисникам лісу, є управа. Зокрема у Павлоградському лісгоспі цього року 1300 гектарів зелених насаджень обробили біопрепаратом, який винищує рудого пильщика, але нешкідливий для довкілля (всього в області планували обробити близько п’яти тисяч гектарів).
Зовсім інша справа з таким шкідником лісу, як соснова совка. З нею на Дніпропетровщині мало знайомі, а нинішньої весни ця гусінь, зненацька і невідомо звідки з’явившись, напала на ліс під Павлоградом, поблизу селища Богуслав. Соснова совка ненажерливіша за рудого пильщика — з’їдає не лише хвою, а й бруньки. 

Ми прожили з чоловіком близько 15 років у шлюбі. Нещодавно він не лише подав заяву до суду, щоб нас розлучили, а й вигнав мене та нашого трирічного сина з будинку. Аргументує тим, що будинок оформлено лише на нього. Справді, щоб сплачувати менше податків, свого часу ми оформили не договір купівлі-продажу, а договір дарування. А ось тепер залишилися на вулиці. Що нам із сином робити? Куди потрібно звертатися за допомогою, щоб нас залишили жити в будинку, адже ми разом з чоловіком вкладали в нього кошти?

В. ІВАНЕЦЬ,
м. Київ 

Арт-центр Якова Гретера вирішив заплутати своїх відвідувачів, поставивши їм запитання «Реальність … ілюзія?». Саме таку назву має нова експозиція галереї, де представлено живописні твори пензля Петри Рубар, Уляни Нешевої, а також інсталяція мисткині Лілії Ісик. Як бачимо, галерея не зраджує своєму постулату — підтримці молодих і перспективних вітчизняних художників.

Творчість сучасних митців можна сприймати або ні, розуміти або не розуміти. Натомість автор цих рядків кладе на шальки терезів «вражає — не вражає», а вже потім аналізує те, що переважило. Здебільшого приємно вражають цікаві ідеї молодих художників. На щастя, значна частка творів виставки «Реальність … ілюзія?» містить цікаві задуми. 

Я звернувся по допомогу до приватного лікаря-стоматолога, що працює в клініці поблизу мого будинку. Ніяких документів мені при прийомі не оформлювали, квитанцію про оплату також не видали. Згодом у мене почалися ускладнення і довелося лікуватися в іншого спеціаліста. Чи можу я щось довести у моєму випадку та відшкодувати свої витрати?

Д. МИХАЙЛЮК,
м. Дніпропетровськ

Київське ТОВ «Українські аграрні традиції» — компанія молода, створена цього року. Але її працівники мають досвід роботи в різних галузях економіки, чималу практику залучення інвестицій та реалізації потужних проектів у різних регіонах України. Працюючи зокрема з аграріями Шполянського району на Черкащині, компанія прагне не тільки придбати те чи те сільськогосподарське підприємство, а й розвинути його, дати хороший поштовх до удосконалення технологій виробництва, допомогти колективу розв’язувати соціальні проблеми, яких нині накопичилося чимало. Проте у ході освоєння інвестицій виникає чимало різноманітних питань, зокрема стосовно правових взаємовідносин, які потребують роз’яснень фахівців. Таку юридичну допомогу селянам успішно надають працівники компанії. 

Чи потрібно проводити «перереєстрацію» прав на нерухоме майно, якщо права власності вже були зареєстровані до 1 січня 2013 року? І чи треба платити державі якісь кошти за таку процедуру?

І.МАЛАЙ,
м. Харків

Людмила Кошик очолила Шосткинський міськрайонний центр зайнятості в квітні 2000-го, а рівно через рік, у квітні 2001-го, на чолі казенного заводу «Імпульс» став Євген Чернов.

Чи випадковий збіг, чи, можливо,  якась закономірність, але суть не в цьому. Головне — означені дві дати стали своєрідною точкою відліку в діяльності центру та заводу, які  через обставини не можуть обходитися одне без одного. Бо будь-яке виробництво зацікавлене в постійному оновленні професійними кадрами, а центр — щоб невпинно скорочувалася кількість безробітних різних соціальних категорій і якомога більше громадян знаходили стабільну і оплачувану роботу. Цей досвід може слугувати прикладом для інших областей України. 

Фестиваль вартий уваги тоді, коли має якусь родзинку. «Братина» — з цього штибу. Мистецтво, краєзнавство, історія — основні стовпи цієї народної забави. Характер її суто волинський.

У лісовому урочищі «Данилівка», що в Шумському районі, все нагадує про Данила Галицького — першого короля Русі-України. За переказами, коли його тато, князь Роман Мстиславович, був тут на полюванні, гонець приніс йому звістку про народження первістка Данила. Щасливий батько на честь сина заклав фортецю, з якої розрослося ціле поселення Данилів (Данилів Град). Тутешня гора отримала назву Данилової та на ній постала церква. Нині на цьому узвишші теж стоїть храм. Датують його XVII століттям. До 1939 року на Зелені свята в цій місцині прочани зорганізовували великий ярмарок. Цікаво, що такі заходи проводили ще й на ознаменування історичної перемоги: на початку 1241 року вперше монгольська орда на чолі з Батиєм не здолала руське місто. 

Уже не вперше в «УК» порушується досить актуальне питання щодо роботи Державної атестаційної комісії України. Публікації колег читаю з цікавістю, тим більше, що маю великий досвід роботи у цій царині, а також у підготовці кадрів вищої кваліфікації. Тому хочу поділитися своїм баченням подальшого поліпшення роботи цієї установи.

Передовсім про підпорядкування організації. Вважаю, найдоцільнішим створення окремого комітету, який би розробляв стратегічні напрямки в різних галузях науки з тим, аби дисертанти обов’язково враховували ці рекомендації при плануванні таких робіт. Також має бути обов’язковий контроль за виконанням цих досліджень, а також досконале вивчення і затвердження як докторських, так і кандидатських дисертацій. Це в жодному разі не принижує ролі спеціалізованих вчених рад вишів, а примушує їх принциповіше оцінювати дисертаційні роботи.