Ніхто не проти того, щоб наші співвітчизники добре знали творчість  Сезана й Ван Гога, Левітана і Шишкіна. От лише, хоч як це прикро, чомусь прізвище не менш талановитого художника Миколи Пимоненка більшості українців нічого не говорить навіть у ці ювілейні дні, коли відзначається 150-річчя митця.  
Син богомаза з Приорки, що була на той час віддаленою околицею Києва, з дитячих літ ріс у мистецькій атмосфері. Батько майбутнього видатного художника добре усвідомлював різницю між роботою ремісника і творчістю живописця.

Зазвичай ВІЛ-позитивні підлітки бояться зізнатися у своєму статусі одноліткам через неправильний підхід до розкриття цієї теми на шкільних уроках. Про це розповіли самі ВІЛ-позитивні діти, які відвідують засідання груп для підлітків на базі миколаївського обласного відділення Всеукраїнської благодійної організації «Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД».  

А й справді, коли ви востаннє вітали близьких красивими листівками, які так приємно зберігати в сімейних архівах? Адже ні телефонні розмови, ні електронні повідомлення не можуть створити того враження, на яке здатний невеликий аркуш паперу, що його оформили професійні дизайнери. Тож з огляду на торішній успіх виставки-ярмарку листівок, Київська міська дирекція «Укрпошти» спільно з Міжнародним благодійним фондом «Здоров’я українського народу» вдруге організували такий захід у приміщенні Головного поштамту країни.  

Уранці відчув, що мене спіткають якісь неприємності: проїхавши з кілометр від дому, змушений був повертатися по ключі, які забув покласти в машину разом із сумкою. «Погана прикмета», — кинула з порога дружина. І як у воду дивилася: немов якась нечиста сила згодом підбила мене заїхати туди, куди не планував, — до «Великої кишені», що на проспекті Академіка Глушкова, 36. Це поряд з Окружною дорогою. 
Саме там і сталося те, що віщувала моя інтуїція. Купивши в магазині кілька пачок сухарів, якогось сиру та упаковку мінералки (нібито вони мені були конче потрібні!), попрямував до  виходу. 

Українську кухню по праву можна назвати культурною спадщиною нашого народу, як і літературу чи архітектуру. Її традиції формувалися віками і відображають історичний та культурний розвиток держави. Задля збереження і популяризації нашої кухні серед гостей Євро-2012 в Україні проводиться конкурс «Смакуй, Країно!» За його результатам буде створено «Національне меню України». Тож яка страва лідирує в конкурсі та що полюбляють їсти народні артисти України, дослідив «Урядовий кур’єр».  

Україна зацікавлена в реалізації проекту Транскаспійського газопроводу, будівництво якого вивчають Туркменістан, Азербайджан і Казахстан. Про це у Баку заявив Прем’єр-міністр Микола Азаров під час зустрічі з Президентом Азербайджану Ільхамом Алієвим.
За його словами, Україна вітає ініціативу з диверсифікації поставок енергоносіїв. При цьому Микола Азаров зазначив, що якщо сторони, які братимуть участь в реалізації цього проекту, досягнуть домовленості, Україна також буде зацікавлена взяти участь у його реалізації. 

З березня минулого року по березень нинішнього  ціни на нафту на світовому ринку зросли майже вдвічі: з 70 доларів США за барель до 125,5 дол. Такий стрибок пов’язаний з подіями в Лівії та ембарго на вивіз нафти з Ірану. При цьому Україна купує нафту за світовими цінами, адже об’ємів власного видобутку нам не вистачає. На цьому наголосив Прем’єр-міністр Микола Азаров, коментуючи зростання вартості пального в Україні.
«Тепер порахуємо, скільки ж коштує переробка нафти на українських НПЗ. Для тих, хто не знає, що таке барель: це ємність об’ємом 163,7 літра», — зазначив Микола Азаров. 

Йде час. Змінюються покоління. Але ось уже 30 років актуальним залишається біль Олеся Гончара, занесений до його щоденника: «Де ви, лицарі  нових часів, чому так мало вас?!» Звичайно, йдеться не лише про літераторів. Однак чи не вони, ті, хто мудрим словом береться не лише осмислити, а й поліпшити життя, найактивніше відгукнулись на заклик — роздум прапороносця українського духу. Саме вони піднімають на щит біль митця-громадянина за долю Батьківщини. А найкраще вшанування  пам’яті — продовження його справи.  Вдається небагатьом.  

Столиця поступово долає застійні кризові явища у важливому для економіки будівельному секторі. Торік, завдяки об’єднанню зусиль державного і міського кошторисів, налагодженню партнерських відносин з інвесторами, тут істотно зросли обсяги житлового будівництва, що стало надійним підгрунтям для внесення рекордної кількості квадратних метрів — 2 млн щороку — до стратегічного плану розвитку мегаполіса на кілька десятиліть уперед.  

Жодного разу ніхто з них не бив себе в груди і не клявся в патріотизмі. Але щоденно вони стверджують це своїм життям, демонструючи професіоналізм, наполегливість у досягненні мети, відданість справі. Будні і свята для них — передова лінія оборони інтересів держави. На ній важко, складно, навіть небезпечно для життя. Але навіть коли отримують рани лікуються роботою. Скажімо, Герой Соціалістичної Праці Володимир Погорєлов беззмінно очолює державне підприємство «Племрепродуктор. Степове» Миколаївської області  сорок років. Усе витримувало його серце.