Особливої вишуканості давнім львівським кам’яницям додають балкони, оздоблені вмілими будівничими ажурним мереживом із бетону й чавуну та дерева. Та балконне «мереживо» може бути не лише розкішним доповненням до довершених архітектурних форм будівель, а й небезпечним для перехожих та самих жителів. 

Щоб це сталось, потрібно створити привабливі умови для інвестицій у селекцію та будівництво насіннєвих заводів. Необхідно також сприяти кооперації дрібних і середніх аграріїв. Адже це дає змогу закуповувати міндобрива, насіння, засоби захисту за оптовими цінами, відстоювати пристойну ціну на урожай на національному рівні та працювати на рівних з великим бізнесом. Як це відбувається в Європі, наскільки українці відстали від французів у насінництві та селекції і що треба зробити, аби обігнати конкурента, кореспондент «УК» вивчала під час відвідання унікальної інноваційної лабораторії, насіннєвого заводу та селекційної станції «Монсанто» у Пейрораді, що на півдні Франції.

Сьомого січня наймолодша область України — Черкащина — відзначила своє 60-річчя. Крім того, черкащани наполегливо готуються до 200-річчя з дня народження великого земляка — Тараса Шевченка, яке святкуватимемо в березні. Про підготовку до свят, здобутки і проблеми краю в бесіді з нашим кореспондентом розмірковує голова Черкаської облдержадміністрації Герой України Сергій ТУЛУБ. 

Чому вона з’явилася саме поблизу Олександрівського навчально-виховного комбінату №3, семикласники Марійка Катеринюк, Рома Білий та їхній менший товариш — п’ятикласник Віталик Семенченко не знають. Кажуть, що про Велику Вітчизняну війну їм відомо мало, адже на уроках історії ще не вивчають того періоду. Не знають діти, чи був хтось із їхніх родин на фронтах, бо батьки вдома про це не говорять. А для вісімдесятитрирічного жителя німецького міста Берггієссхібель, що поблизу Дрездена,  Вернера Ліппманна,  на чиї кошти  встановлено гранітну плиту, це страшна сторінка власного життя.  

Співробітники Служби безпеки України в Криму наприкінці минулого року затримали злочинців, які за допомогою сучасних комп’ютерних технологій цупили гроші.
Підготувалися до справи горе-мільйонери ретельно: заручилися підтримкою професійних хакерів, мали «свою» людину в банку, створили підставні фірми, печатки, купу банківських карток…
У цьому злагодженому «колективі» кожен чітко відповідав за свою ділянку роботи. «Своя» людина повідомляла про надходження коштів на банківський рахунок. Хакери вдиралися в автоматизовану систему «Клієнт-банк» і перераховували чималі суми з рахунків підприємств на рахунки власних фіктивних фірм. Кошти миттєво переводили в готівку, після чого їх знімали за підробленими документами. 

Чому бідний? Бо дурний. Ця давня, хоча й дещо образлива приповідка, яка пройшла випробування століттями, нині не спрацьовує. Дурний далеко не завжди бідний, а розум у наш час зовсім не гарантує багатства. Та що там багатства —  елементарних засобів для існування. Скажімо, того ж таки даху над головою, без якого життя не життя. 

7 січня українці вранці йшли до церкви. Повернувшись, обідали за святковим столом, на якому — м’ясо і ковбаси, капуста і холодець, пироги і книші. По обіді діти несли вечерю до хрещених батьків, дідуся й бабусі — калачі, яблука, горіхи. Хрещеник вітався і здоровив з Різдвом Христовим та тричі вклонявся хрещеному батькові чи матері. Його частували, обмінювали йому вечерю, даючи солодощі, а ще подарунок та гроші. 

Хоча тема круглого столу й стосувалася розвитку вітчизняного бізнесу в 2014 році, на зібранні переважно йшлося про проблеми адаптації українських виробників до умов Євросоюзу. Такий лейтмотив задав голова Держпідприємництва Михайло Бродський. 

Миколаївський обласний центр зайнятості за участю партнерів соціальної сфери наприкінці минулого року провів загальноміський ярмарок вакансій та послуг служби зайнятості. Мета заходу — допомогти людям у пошуку достойної роботи, в перенавчанні або організації підприємницької діяльності, а також укомплектувати місцеві підприємства, установи, організації кваліфікованими кадрами. 

Кожна скульптура  —  як Всесвіт:  в них і Алатир, прадавній знак присутності Бога, і Сварга, що пов’язана з енергією Космосу, зірки, сонце й місяць. Золотаві вужики, фантастичні павичі й олені, пишні дідухи й казкові триголові змії, виплетені   із запашного  різнотрав’я,  прості  та водночас  гармонійні  й символічні.

Шукаю очима Лесю  Колосенко, авторку цих  творінь, об’єднаних у виставку «Українське Різдво», котра триває в Музеї Івана Гончара. Втім, Світлана,  редакційний фотограф, виявляється спритнішою: мить  — і вже фотографує пані Лесю  із виплетеним із жита триголовим змієм.  Помічаю, що схожа майстриня (чи випадково ж?)  на тих ставних красунь минулого століття, що дивляться зі старовинних світлин музею: вишиванка, коралі, темно-золота коса.