Співробітники Служби безпеки України в Криму наприкінці минулого року затримали злочинців, які за допомогою сучасних комп’ютерних технологій цупили гроші.
Підготувалися до справи горе-мільйонери ретельно: заручилися підтримкою професійних хакерів, мали «свою» людину в банку, створили підставні фірми, печатки, купу банківських карток…
У цьому злагодженому «колективі» кожен чітко відповідав за свою ділянку роботи. «Своя» людина повідомляла про надходження коштів на банківський рахунок. Хакери вдиралися в автоматизовану систему «Клієнт-банк» і перераховували чималі суми з рахунків підприємств на рахунки власних фіктивних фірм. Кошти миттєво переводили в готівку, після чого їх знімали за підробленими документами. 

Чому бідний? Бо дурний. Ця давня, хоча й дещо образлива приповідка, яка пройшла випробування століттями, нині не спрацьовує. Дурний далеко не завжди бідний, а розум у наш час зовсім не гарантує багатства. Та що там багатства —  елементарних засобів для існування. Скажімо, того ж таки даху над головою, без якого життя не життя. 

7 січня українці вранці йшли до церкви. Повернувшись, обідали за святковим столом, на якому — м’ясо і ковбаси, капуста і холодець, пироги і книші. По обіді діти несли вечерю до хрещених батьків, дідуся й бабусі — калачі, яблука, горіхи. Хрещеник вітався і здоровив з Різдвом Христовим та тричі вклонявся хрещеному батькові чи матері. Його частували, обмінювали йому вечерю, даючи солодощі, а ще подарунок та гроші. 

Хоча тема круглого столу й стосувалася розвитку вітчизняного бізнесу в 2014 році, на зібранні переважно йшлося про проблеми адаптації українських виробників до умов Євросоюзу. Такий лейтмотив задав голова Держпідприємництва Михайло Бродський. 

Миколаївський обласний центр зайнятості за участю партнерів соціальної сфери наприкінці минулого року провів загальноміський ярмарок вакансій та послуг служби зайнятості. Мета заходу — допомогти людям у пошуку достойної роботи, в перенавчанні або організації підприємницької діяльності, а також укомплектувати місцеві підприємства, установи, організації кваліфікованими кадрами. 

Кожна скульптура  —  як Всесвіт:  в них і Алатир, прадавній знак присутності Бога, і Сварга, що пов’язана з енергією Космосу, зірки, сонце й місяць. Золотаві вужики, фантастичні павичі й олені, пишні дідухи й казкові триголові змії, виплетені   із запашного  різнотрав’я,  прості  та водночас  гармонійні  й символічні.

Шукаю очима Лесю  Колосенко, авторку цих  творінь, об’єднаних у виставку «Українське Різдво», котра триває в Музеї Івана Гончара. Втім, Світлана,  редакційний фотограф, виявляється спритнішою: мить  — і вже фотографує пані Лесю  із виплетеним із жита триголовим змієм.  Помічаю, що схожа майстриня (чи випадково ж?)  на тих ставних красунь минулого століття, що дивляться зі старовинних світлин музею: вишиванка, коралі, темно-золота коса. 

Журналісти авторитетного видання «Команда» провели опитування, в якому взяли участь 16 представників усіх клубів української Прем’єр-ліги (15 гравців плюс головний тренер). Кращим гравцем чемпіонату України за підсумками минулого року вони назвали атакуючого півзахисника дніпропетровського «Дніпра» та національної збірної України Євгена Коноплянку. Друге місце з відчутним відставанням від переможця посів вінгер київського «Динамо» Андрій Ярмоленко, за ним розташувався нападник харківського «Металіста» Марко Девич, а замкнули п’ятірку лідерів Роман Зозуля («Дніпро») і Даріо Срна («Шахтар»). 

Мабуть, жоден з атрибутів різних свят не став одразу знаком стількох властивостей, ознак, побажань, як дідух. Передовсім він символізує дерево нашого життя, дух предків. Це оберіг спокою, затишку й водночас пам’яті кожної родини. Певна річ, він — уособлення й доброго господарювання, достатку, а отже, щастя, радості, удачі. Тернопільський майстер Ярослав Осадца з дідухом пов’язує також збереження давніх народних традицій і ремесел. 

Звідси 1963 року рушив тріумфальною ходою світом самодіяльний ансамбль народного танцю «Смеречина». А в новорічну ніч-67 заявила про себе на повний голос  легендарна «Смерічка».

Обидва колективи завдячують своїм творчим злетом Василеві Зінкевичу. Мало хто знає, що видатний співак, один з фундаторів сучасної української естради, розпочинав творчу долю  з народних танців: був художнім керівником, хореографом,  солістом і костюмером «Смеречини». 

Скульптурна композиція, присвячена видатному киянину, який своїми досягненнями прославив Україну в усьому світі, віднині прикрашатиме вулицю Михайла Грушевського. Пам’ятник, який десять років тому було встановлено на території стадіону «Динамо», стане помітнішим та доступнішим для тисяч киян та гостей столиці, які щодня приходять вшанувати великого тренера.