Заходжу до головного корпусу альма-матер, а душа бринить, як тоді, коли в юнацьких 17 уперше переступила його поріг. Поспішаю ж на зустріч із самою Олександрою Сербенською — знаним в Україні та за її ме­жами мовознавцем, доктором філологічних наук, академіком, професором факультету журналістики та заслуженим професором Франкового університету, автором сотень, а може, й тисяч наукових досліджень. Тут, у дзеркальній залі, її урочисто вшановують із нагоди 90-річчя з дня народження. У президії — ректор професор Володимир Мельник, декан факультету журналістики професор Іван Крупський, не менш поважні завідувачі кафедр, яких на факультеті шість, представники влади. А в залі яблуку ніде впасти: прийшли, приїхали, прилетіли учні — насамперед ті, хто незрадливо служить українській журналістиці й працює зі словом, щодня складаючи іспит із чистого аркуша. Так, як учила вона. Не заради високих нагород, яких, до речі, не було, хоч  ця людина, світоч якої горить у двох століттях, на них, поза сумнівом, заслуговує

Чим вас ще здивувати, зачепити, пройняти зашкарубле товстошкіре читацьке серце абітурієнта та аспіранта, яке вкрилося мозолями від мільйонів талановитих та безхистих інтерв’ю?

Відходячи від звичайних журналістських форм, які за безліччю різноманітних питань зі сподіванням на відповідь приховують найголовніше: зрозумілі й необхідні запитання до самого себе. Саме вони й розкривають перспективу освіти в Україні. Пропоную своєрідний хіт-парад відповідей для тих, хто цікавився в мене вищою школою за останні роки. Окремого розгляду потребують питання, насправді не такі й прості й наївні, як може здатися на перший погляд.
 

Коли три українські математики з Чернівців приїхали майже 20 років тому до Стамбула по товар, продавець-турок запитав у них, яку вони мають освіту. Один із трійки так званих човників (приватних торгівців, які їздять за кордон і повертаються, щоб продати в Україні за вищою ціною куплений за низькою там товар) відповів, що всі вони дипломовані математики. Це був Олександр Побережний, нинішній власник ТМ  «Наталюкс» — українського виробника високоякісного одягу. Турецький підприємець тоді дуже здивувався

ЧИТАЙТЕ У ДОБІРЦІ

Остання таємниця «Вервольфу»

Чесність замість емоцій

Дежа вю на журналістському полі

Про те, що транспорт — не розкіш, а засіб пересування, знаємо ще з дитинства. Засвоїли. Однак, судячи із транспортних перипетій на Черкащині, цю жартівливу аксіому вже давно спростували. Тепер для багатьох українців, особливо на селі, навіть поламаний автобус — велика розкіш. Через брак транспортного сполучення, зруйновані дороги у деяких населених пунктах області життя поступово перетворюється на первісне. В одному з віддалених сіл вирішили перейти на гужовий транспорт. Запрягають конячку, саджають пасажирів на воза, колеса в якому дають гарного вихиляса, і — вперед. Жодна багнюка не зупинить. На конику, кажуть, надійніше

Президент України

призначив:

Поліція призначена для захисту життя, здоров’я, прав і свобод громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, для протидії злочинності, охорони громадського порядку, власності та для забезпечення громадської безпеки

Ціна на тепло в оселях українців залежить не стільки від ціни газу, скільки від вартості виробництва, чіткого обліку споживання та заходів з енергозбереження. На цьому наголосив Прем’єр-міністр Володимир Гройсман під час селекторної наради, присвяченої питанням тарифоутворення на тепло та гарячу воду для населення. 

Свій виступ на засіданні Ради регіонального розвитку Дніпропетровської області Президент Петро Порошенко розпочав із слів вдячності жителям регіону за їхній внесок у захист України від російської агресії. «Ви пройшли найважчі випробування і захистили державу від розчленування, повністю зірвали план Путіна з побудови «Дніпропетровської народної республіки», не залишили йому жодного шансу. Дніпропетровщині випало стати прифронтовою фортецею — форпостом українства на сході. Україна пам’ятає внесок Придніпров’я в боротьбу за незалежність країни, пам’ятає героїзм добровольців, масовість волонтерського руху, самовіддану працю лікарів», — підкреслив глава держави. 

Протягом останніх чотирьох років для України уряд Японії — один із найбільших міжнародних донорів. Переважну частину цієї допомоги спрямовано на відновлення інфраструктури зруйнованих під час російської агресії регіонів. Дуже багато комунальних та інших проектів реалізують саме з японської допомоги — йдеться, зокрема, про школи, гуманітарні заходи, реабілітацію поранених тощо.