ІІ Всеукраїнський форум об’єднаних громад відбувався під гаслом «Ініціативи, що змінюють життя». Цей захід повинен був згуртувати місцеве самоврядування громад, бізнес-спільноту, урядові структури, дипломатичні представництва. Тож найбільше уваги в столичному Mercure Kyiv Congress приділили проектам міжнародної технічної допомоги, місцевому економічному розвитку, залученню інвестицій, розбудові малого та середнього бізнесу. Окремо головам об’єднаних територіальних громад (ОТГ) та експертній спільноті презентувався перший в Україні мобільний ЦНАП. 

Схоже, що великі проблеми ошуканих інвесторів-фізичних осіб, які свого часу вклали свої кревні у зведення осель і не отримали замість цього ні грошей, ні квартир, нарешті збурили будівельний загал. І навіть чесні девелоперські чи будівельні компанії начебто стали перейматися цим питанням. Ще б пак! Адже хороші фірми, які мають лише позитивну репутацію в очах потенційних і нинішніх інвесторів, не можуть так просто терпіти знущання відвертих компаній-шахраїв (це б’є по репутації всіх будівельників), що безбожно дурять людей. 

Цими вихідними на сцені Національного академічного театру ім. Івана Франка усіма гранями виблискував талант Ади Роговцевої. Цього літа актриса відзначила ювілей, та присвячений цій даті вечір народна артистка України, Герой України вирішила перенести на півроку. 

Василь Німчук — дослідник староукраїнської та старослов’янської мов, діалектології, ономастики, історії мови, проблем української мови як конфесійної. З усіх цих галузей написав та опублікував понад 500 наукових праць. 

Нинішній рік, за рішеннями найвищих органів законодавчої та виконавчої влади України, проходив під знаком педагога, поета, письменника, фольклориста, культурного і громадського діяча Михайла Івасюка, батька відомого композитора Володимира Івасюка. Відкрито меморіальну дошку в кіцманській школі, де він працював, урочисто погашено іменну поштову марку. 

На центральному ринку в Полтаві звернув увагу на яблука від місцевого виробника. Якісь вони всі дрібнуваті цього року. Хоч коштують залежно від сорту 15, 20 і 25 гривень за кілограм. «А які ви хотіли побачити яблука, якщо свердловину пробурити дорого, а ставок, з якого поливаємо садок, висох. Пам’ятаєте ж, які були весна й літо», — невдоволено відповів продавець фруктів.

Ще б не пам’ятати. У селищах Рибці, Гожули, Щербані, на околиці Полтави у криницях води не стало, не те що в ставках. Стало шкода фермерів, які на благодатних полтавських ґрунтах недоотримують врожаї тільки тому, що вчасно не проконсультувалися з науковцями й не дізналися від них про важливість такого чинника підвищення врожайності, як полив. 

Статистика — дуже цікава й конче потрібна особливо в наш бурхливий час наука й практична діяльність. Адже вона віддзеркалює розвиток суспільства та економіки країни, областей, районів, міст і сіл.  Нині неможливо уявити собі житт єдіяльність без статистики. До скупих цифр і  фактів звертається мало не кожна людина. А що вже казати про різні державні та комерційні інституції.

Напередодні Дня працівників статистики кореспондент «Урядового кур'єру» зустрівся з головою Держстату Ігорем ВЕРНЕРОМ.

Нині влада активно форсує розвиток переробки в Україні. Не обходить цей пріоритет і галузі картоплярства. І виробники з цим згодні: справа потрібна. «Проте картоплярі — це зазвичай середні фермери, які не наважуються брати кредити під високі відсотки. У спільноті картоплярів України вистачає експатів-іноземців, які переїхали в Україну й тут працюють. Вони мають доступ до іноземних кредитів і можуть знайти інвесторів. Проте пояснюють своє зволікання невирішеністю земельного питання. Ніхто не хоче будувати завод на території, яку можуть у будь-який момент реприватизувати, відібрати тощо», — каже виконавчий директор Української асоціації виробників картоплі Оксана Руженкова. 

Участь у бойових діях для багатьох чоловіків стає переломним моментом, що змушує переглянути життєві пріоритети і прагнення. Війна загартовує характер і породжує бажання бути незалежним. Можливо, тому чимало учасників АТО після повернення додому мріють започаткувати власну справу. Проте самому без досвіду, підготовки, капіталу не впоратися. 

Вочевидь, водії й пішоходи — люди з абсолютно різних реальностей, кожна з яких вважає себе чи не панівним видом відносно іншої. Водії не дуже люблять пішоходів, особливо коли ті перебігають дорогу в неналежному місці та ще й мало не кидаючись під колеса. А водій ще має встигнути загальмувати, бо якщо зіб’є представника панівного пішохідного виду, то ще й винен буде. Тут кермувальників можна зрозуміти.