Ті, хто цікавиться місцевим самоврядуванням, знають, що саме воно стало  локомотивом, який  вивів багато країн на вершини економічного розквіту та демократичних свобод. В Україні ж  за його реформування взялися лише після перемоги Революції гідності. Почали з головного — децентралізації. Про те, наскільки успішно вона проходить, просимо розповісти виконавчого директора Асоціації міст України (АМУ) Мирослава ПІТЦИКА.  Асоціація об’єднує  386 міських та понад 170 селищних і сільських громад. До речі, її віце-президентом був і Вінницький міський голова, а нині Прем’єр-міністр  Володимир Гройсман.  Тому   розмову розпочинаємо із привітання. 

Кризу продовольства, кажуть експерти ООН, світ відчує вже у 2040-му. Україну (отже, її аграрний сектор) називають у числі чотирьох країн, здатних витягнути нас усіх із цієї кризи. Водночас українське село, яке дає кожен четвертий долар до валютної скарбниці держави і формує понад 60% внутрішнього ринку, традиційно злидарює. 

За кілька останніх років Покровський район Дніпропетровської області став своєрідним бізнес-туристичним об’єктом не тільки для українських, а й закордонних гостей, які цікавляться розвитком сімейних ферм та молочарських кооперативів. Адже тут створено об’єднання сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів (СОК) «Господар» та засновану ним першу в Україні кооперативну навчальну ферму з виробництва молока вищого сорту, а також СОК молочарського напрямку «Добробут Андріївки» із демонстраційною сімейною фермою. Все це завдяки співпраці і спільним проектам Міжнародного благодійного фонду (МБФ) «Добробут громад» (Heifer-Ukraine), «Екосистем Фонд Данон», «Данон Україна», Департаменту закордонних справ, торгівлі та розвитку Канади CIDA/SOCODEVI, а також ДОГО «Сільськогосподарська консультаційна служба», спрямованих на розвиток молочарських та інших кооперативів в Україні. Триває вже третій етап (діє з липня 2013 по липень 2016) міжнародного спільного проекту «Розвиток молочарських кооперативів» (розпочатий у лютому 2010 року), зосереджений на реконструкції сімейних ферм та зміцненні кооперативів, членами яких є сімейні ферми. 

Гібридна війна, яку проти України розпочала Росія з Криму, швиденько поширилася з великим кровопролиттям на схід нашої країни. І вже два роки гинуть і, як кажуть політичні стратеги, ще гинутимуть українці, доки не вгамується у своїй мерзенній меті агресор.

Чому агресор обрав формат нібито захисту «русскоязычных» у «гражданской войне»? Ми ж  добре знаємо, що в нас немає громадянської війни, яку так хотів започаткувати із сепаратистами й нашими христопродавцями Путін. Самі росіяни, які живуть в Україні, стверджують: ніхто не утискає російськомовних, яких він хоче рятувати. Чому ж замість хліба й води «гумконвоями» везе смерть для українців і… росіян, які стали на захист своєї нової Батьківщини? 

…Вона стояла на дні й дивилася на нас переляканими очима. Потім кинулася на покладену під кутом 45 градусів плиту бортика, послизнулася на гладкому бетоні, впала на коліна і знову зсунулася на дно. Зірвалася на рівні, знову кинулася вгору. На щастя, цього разу трапилася якась вибоїнка, і їй  пощастило вихопитися наверх і гайнути до найближчої лісосмуги.

Косулю, що втрапила у пастку одного зі зрошувальних каналів Запорізької області, я бачив років із 30 тому, але її сповнених жаху очей досі не можу забути. 

Ціна на газ стала джерелом тотальної корупції за всі роки незалежності України. Саме тому маємо максимально збільшити власний видобуток, проводити політику енергоефективності, щоб країна повністю розвивалася за рахунок власних енергоресурсів. Цим зачином Прем’єр-міністр Володимир Гройсман анонсував порядок денний та попросив керівника ПАТ «Укргазвидобування» розповісти про реальний стан справ в очолюваній ним структурі й дати відповідь на запитання, чому було важливо вирівняти ціну на блакитне паливо.  Росія лише вигравала від заниженої ціни на газ в Україні, оскільки ми знищували власний видобуток блакитного палива. «Хто від цього виграв? Імпортер. Хто в нас імпортер? Російська Федерація. А це значить, що це була спланована акція. Кажуть, що з кожного кубометра газу, який надходив з Російської Федерації, хтось отримував дивіденди», — зазначив глава уряду, додавши, що підвищення ціни на газ до ринкового рівня було зумовлено необхідністю інвестувати у програми власного видобутку. 

У Брюсселі відбулося засідання візової робочої групи Ради ЄС, яка розглянула пропозицію Єврокомісії надати Україні безвізовий режим. 20 травня Рада ЄС розгляне це питання на рівні міністрів. Проте експерти вважають ці зустрічі проміжними, на яких не буде ухвалено принципових рішень. Адже спочатку позицію Єврокомісії щодо надання безвізового режиму Україні повинен розглянути і схвалити Європарламент.

Щоб українці змогли вільно подорожувати Шенгенською зоною, необхідно внести зміни до директиви ЄС, яка встановлює винятки для країн, чиї громадяни не потребують віз для поїздок до Євросоюзу. Ці зміни буде внесено після ухвалення відповідних рішень Європарламентом, а потім — Радою ЄС на рівні міністрів. Через 20 днів, після публікації директиви в «Офіційному журналі» ЄС, безвізовий режим запрацює на практиці. 

Четвертого квітня цього року набув чинності закон, згідно з яким повноваження у сфері реєстрації місця проживання фізичних осіб делегуються органам місцевого самоврядування: виконавчому органу сільської, селищної або міської ради, сільському голові.

Також у березні цього року уряд затвердив нові правила реєстрації місця проживання громадян України. Ухвалення цих двох документів спричинило чимало галасу в суспільстві й породило багато міфів. «Урядовий кур’єр» поспілкувався з юристами і з’ясував, що зміниться для звичайних українців після набуття чинності цими змінами. 

Іван Марчук — гордість і світова слава України — травневої квітучої пори 80 років тому прийшов на білий світ у селі Москалівка на Тернопіллі. Тож нинішній рік у краї оголосили Роком Івана Марчука. А почалися вшанування з відкриття у Тернополі двох виставок, до того ж в один день.

Спочатку тернополян запросили в Український дім «Перемога» побачити «вітражі душі» Івана Марчука, схоплені-зафіксовані зненацька, у хвилини радощів і задум, виявів різних емоцій, вихоплені з гомону та барв його життя. Півсотні таких світлин. Автор їх — заслужений журналіст України Олег Снітовський. Ці фотороботи ще три роки тому ввійшли до книжки «Я — серед вас… Іван Марчук і Тернопільщина». Дев’ять місяців тривала тоді співпраця живописця й фотомайстра. Олег каже, що прагнув зробити різножанрові, нестандартні знімки, показати маестро пензля різноплановим, передати його характер, душевні переживання. І це йому вдалося. 

Поїзд прибув на кінцеву зупинку за розкладом. На пероні станції Лисичанськ побачила військових з автоматами. Якось стало не по собі і згадала одну з жінок у купе: «Лисичанськ — остання українська залізнична станція перед фронтом. Далі колії ведуть до окупованого Луганська». Але це, мабуть, лише в мене, людини не місцевої, були такі тривожні відчуття. Більшість пасажирів, хто до Лисичанська приїздить частіше зі столиці і живе тут, на прифронтову дійсність реагували спокійно, зосереджено: вони без метушні покидали вагони і зосереджено прямували до привокзальної площі.

— Залишатися пильним потрібно і зараз, — сказав під час зустрічі на вокзалі директор ТОВ «Лиспи» Олег Кострюков. — Місто, на щастя, сепаратистську кашу їло недовго (Лисичанськ під окупацією перебував менш ніж три місяці), але мирне небо цінувати навчилися.