— Рік тому ми з вами записували інтерв'ю для РБК-Україна, як раз у розпалі був перший локдаун. Тоді ви стверджували, що пандемія дасть можливість створити сотні тисяч робочих місць, повернути українців із заробітків і так далі. Але, за офіційними даними, безробіття в Україні зростає. Чому не вийшло виконати обіцянку?

Історія Великої Вітчизняної війни у сусідній Росії в останні два десятиліття стала однією з головних складових державної політики. А День Перемоги влада взагалі відверто і свідомо використовує для чергової мобілізації росіян і навіть подає 9 травня та все, що йому передувало, начебто як найбільше досягнення лідера Кремля та його близького оточення за двадцять років перебування при владі. Бо жодна подія з давно минулої чи новітньої історії РФ не супроводжується подібним розмахом, пафосом, самовихвалянням і масовим психозом. А вшанування пам’яті про мільйони загиблих людей під час тієї страшної війни, на жаль, перетворюється на шоу.

Безпека разом зі свободою та справедливістю — у трійці найважливіших для українців цінностей. А ще безпека — головна умова існування держави та її незалежності. На цьому наголосив Президент Володимир Зеленський, відкриваючи форум «Україна 30. Безпека країни», який триває в Києві 11—13 травня.

Відтепер цей популярний в Україні продукт став справді золотим. Адже ціна олії за останні місяці зросла більш ніж на 60%. Покупці зазнають цінового шоку: хтось бачить нову ціну і відмовляється від товару, який його цікавив.

За повідомленням Державної служби статистики України, індекс споживчих цін (індекс інфляції) у квітні 2021 року щодо березня становив 100,7%, за період січень—квітень 2021 року — 104,8%. За період січень 1998 року — квітень 2021 року — 1496,6%.

Гучні пафосні святкування відходять у минуле. Разом із тими, хто наближав перемогу чи був свідком тієї епохи. Та й не варто плюндрувати пам’ять про багатомільйонні жертви Другої світової дикими оргіями й виставлянням на показ портретів бійців на довгих жердинах, які після салютів блюзнірськи скидають на звалища. Справжню пам’ять ушановують зовсім інакше. І чудово, що останніми роками Україна долучається до європейської практики, без гасел, водночас зі скорботою та єдиною думкою: «Ніколи знову!»

Якщо у Шостці на Сумщині у пересічних жителів запитати, хто такий Павло Анікейцев, більшість відповість приблизно однаково: той, хто організував друзів на прибирання та озеленення рідного міста. І хоч цій ініціативі лише трохи більше року, про починання знають не тільки у Шостці, а й багатьох куточках України.

Тонометр поволі відраховує 35 ударів. До пам’ятного знака «Жертвам Чорнобильської катастрофи» в Рівному лягають живі квіти. Символічна хвилина мовчання здається вічністю…

Галина Олійник мешкає в місті Вижниця на Буковині. Закінчивши Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, вона повернулася додому й донині навчає в загальноосвітньому закладі своїх краян-школярів англійської мови. Але має ще й другий диплом про здобуття вищої освіти, до якого спонукало її захоплення різьбярством.

Якщо селище Опішне на Полтавщині — гончарна столиця України, то розташований там Національний музей-заповідник українського гончарства — її духовно-культурний центр. Цей куточок полтавської землі має особливу притягальну силу. За будь-якої погоди там вирує життя: проводять екскурсії, працюють майстер-класи. Нині з дотриманням карантинних вимог на його території впродовж світлового дня ходять туристи. Фотографуються на тлі фантастичних звірів і чудернацьких статуй. Щороку музейних експонатів під відкритим небом стає все більше. Їх виготовили різні автори. Але передовсім це плоди багатої творчої уяви й невтомних рук музейних співробітників.