З Олександром Кужелем свого часу познайомилися якщо не випадково, то близько до цього. Раніше не раз чув, що в селищі Чупахівка є потужна агрофірма «Піонер», на чолі якої енергійний і професійний керівник. До того ж, не приїжджий чи призначений згори, а свій, із селянського пракореня.

А вперше випало зустрітися у місцевій спеціалізованій школі на одному з розлогих і цікавих літературно-мистецьких свят (навчальний заклад успішно спеціалізується на вивченні української мови та літератури, завдяки чому його вихованці — чи не найчастіші переможці профільних олімпіад, турнірів, конкурсів тощо в Охтирці, Сумах та Києві), на яке завітав і Олександр Володимирович. 

У Житомирі відмова водія міської маршрутки безкоштовно провезти вдову учасника АТО з її дитиною-сиротою обернулася цілком прогнозованим і гучним скандалом. Того самого дня в облдержадміністрації відбулася термінова нарада, на яку запросили автоперевізників, а ввечері група активістів покарала водія, який образив овдовілу дружину воїна-героя, — пробила всі шини його мікроавтобуса. 

Щоб довкола теми щеплень в українському суспільстві вибухнула дискусія, досить найменшої іскри. Антивакцинальні настрої існують у багатьох країнах, проте в нас їх градус через недовіру до влади загалом та охорони здоров’я зокрема в рази вищий. Бракує перевіреної інформації, тож люди охочіше вірять розповідям знайомих чи телешоу, ніж лікарям. Факти смерті чи інвалідизації після щеплень хоч офіційно й спростовують, але вони надалі сіють страх і відмови від вакцинації. Як-то кажуть, ложечки на місці, та осад залишається.

Одна з найбільших проблем — спілкування (хоч іноді його важко так назвати) з лікарем. «Прийшла якось із дитиною до лікаря на щеплення, спитала: «А що за вакцина, хто виробник?» У відповідь почула: «Яка вам різниця, дякуйте, що взагалі є», — розповідає Юля К., мама 4-річної Оленки. 

Нині здивувати хатньою робітницею навряд чи кого можна. У більшості впливових чиновників і бізнесменів удома прибирають і готують не красуні дружини, а, як їх люблять називати, домашні помічниці. Зазвичай працюють вони за домовленістю, тому їхні соціальні права як працівників гарантує лише порядність працедавців. Якщо ж господиня вирішила «покарати гривнею» домашнього кухаря за несмачний борщ, то він навряд чи зможе довести, що річ не в страві, а в її настрої. Щоб упорядкувати роботу домашніх працівників, розроблено законопроект, який має нормувати їхню працю.

Коли ми говоримо про хатніх помічниць, то здебільшого йдеться про прибиральниць, няньок і кухарів. Шукають таких працівників або через знайомих, або через спеціалізовані фірми. І заробляють ці помічники непогано. 

Дорогі співвітчизники!

Вітаю вас з Днем Соборності, з, можливо, одним з найбільш важливих свят для нас зараз.

Соборність — це неподільне ціле з усіх українських земель, які колись належали до різних імперій, а тепер об’єднані в незалежну європейську Українську державу. 

Сталася подія, яка символізує нову віху в міжнародному реноме України як провідної транзитної держави Європи. Разом з останніми метрами породи пройдено гірський перевал, який розділяє Львівську та Закарпатську області.

З нагоди завершення першої черги прокладання Бескидського тунелю до будівельників приїхали урядовці, міжнародні делегації, місцеве керівництво. Віце-прем’єр-міністр — міністр регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства Геннадій Зубко наголосив, що нині Бескидський тунель — єдина одноколійна ділянка V Критського міжнародного транспортного коридору, який проходить територією Італії, Словенії, Угорщини, Словаччини, України та Росії. Відкриття двоколійного тунелю значно підвищить пропускну спроможність залізниці. Він стане важливим структурним елементом сучасного Шовкового шляху на території України. 

Нині, коли забезпечення теплом стало невід’ємною частиною національної безпеки, на Вінниччині майже півтисячі закладів бюджетної сфери перевели на опалювання альтернативними газу енергоносіями. Насамперед місцевими. Область належить до найенергоефективніших у країні. Тому в ній на рівні експерименту випробувано, а також впроваджено в експлуатацію майже всі відновлювальні енергоносії, які ефективні в Європі. 

У Чернівцях, де, за легендою, вулиці підмітали трояндами, цінують мистецтво і шанують митців. У 1877 році з ініціативи місцевого товариства розвитку музичної культури містяни за власний кошт звели будівлю філармонії, запросивши кращих віденських архітекторів. Відтоді чернівецька концертна зала красою і дивовижною акустикою вражає глядачів і гастролерів. На філармонійній сцені Чернівців виступали музичні генії світу: Енріко Карузо, Ференц Ліст, Антон Рубінштейн, Соломія Крушельницька, Микола Лисенко, Федір Шаляпін.

Тут зродилася і злетіла на пісенних крилах сучасна українська естрада з іменами уславлених буковинців Дмитра Гнатюка, Володимира Івасюка, Софії Ротару, Левка Дутковського, Назарія Яремчука, Миколи Мозгового, Павла Дворського, Іво Бобула.

Завдяки подвижництву професіоналів класичної музики в Чернівцях уперше звучать симфонічні твори видатних українських композиторів, почасти відроджені із забуття. Про «троянди й виноград» у світі музики — в розмові з директором Чернівецької обласної філармонії Анатолієм ВІЗНЮКОМ. 

«У літературі й навколо. З боргів давніх і новонабуваних» — так називається збірка літературознавчих есеїв, які автор написав за період з 1971 по 2015 рік. Вона вийшла у державному видавництві «Либідь», з яким упродовж останніх років плідно співпрацює видатний письменник і науковець. 

Не минуло і трьох років відтоді, як автор представив шанувальникам українського мистецтва монументальне історичне есе «Маестро Анатолій Авдієвський. Портрет хору з мозаїки» про всесвітньо відомий колектив імені Григорія Верьовки. І ось перед нами його нове видання — літературне дослідження творчості геніальної Марії Заньковецької. Із спогадів її сучасників, листування з друзями, численних світлин, архівних знахідок вимальовується живий образ першої народної артистки України.

Марія Костянтинівна народилася в селі Заньки на Чернігівщині у дворянській родині Адасовських. Тож сценічний псевдонім узяла за назвою рідного села. Творчий злет актриси припадає на 1882 рік. Її прізвище постійно з’являється на афішах театральних труп М. Кропивницького, М. Старицького, М. Садовського, І. Карпенка-Карого. В народному театрі під орудою П. Саксаганського Марія Заньковецька задіяна у виставах на всіх головних ролях.