У «Мистецькому Арсеналі» у виставкому проекті під назвою «Хочу бути художником» зібрано майже всі полотна відомої української художниці Катерини Білокур. Усі охочі можуть ще оглянути експозицію до 19 липня. Це варто зробити, бо не відомо, чи зважаться коли-небудь наші музеї на такий повторний крок. 

Розробникам Перспективного плану формування територіальних громад на Буковині поки що не вдалося поєднати любов із грошима, а суспільну вигоду — з особистими інтересами окремих керівників та політиків. Тому і вийшло, що багатьом громадам, які саме на добровільних засадах вирішили об’єднати свої статки і межі, бракуватиме коштів на прожиття (у п’яти з них скарбниця розвитку дорівнюватиме нулю). 

На Черкащині перспективний план формування територій громад таки народився. Хоч і не одразу. На попередній сесії його провалили, мотивуючи слабко організованим обговоренням на місцях, нав’язуванням згори. Тепер же відкоригований, ще раз обговорений проект об’єднання громад визрів, хоч і не без застережень та зауважень. Але так і має бути. Та й людей можна зрозуміти. 

Донедавна організаційно і фінансово лісові коледжі (раніше — лісові технікуми) були невід’ємною частиною державної системи лісового господарства. Можна навіть сказати — її базисом, оскільки саме спеціалізована професійна освіта визначає успіхи і розвиток будь-якої галузі. 

Волинянам було доручено організувати будівництво взводно-опорних пунктів, так званих ВОПів, у зоні проведення АТО на донецькому напрямку в околицях Маріуполя. Головними виконавцями цих робіт стали дві потужні волинські будівельні компанії — «Луцьксантехмонтаж-536» і «Житлобуд-2» та майже сотня волинських лісівників. 

На останніх хвилинах стартового матчу сезону донецький «Шахтар» забив два м’ячі у ворота київського «Динамо» і  вчетверте поспіль та всьоме у своїй історії здобув наймолодший трофей вітчизняного футболу. Донеччани раділи як діти, хоча й кияни не дуже засмутилися. Та найбільше раділа Одеса, яку тривалий час з об’єктивних і надуманих причин відлучили від великого футболу. Повернення гри номер один на стадіон у парку Шевченка — це і є головна перемога вівторка. 

Десь місяць чи півтора тому, проїжджаючи однією з вулиць на столичній Борщагівці, була шокована побаченим. Уявіть: шматок дороги, де яма на ямі і ямою поганяє, ніби віником виметений. А поверх отієї ямковості ретельно… нанесено новесеньку дорожню розмітку. Ну просто геніальне рішення столичних шляховиків! І, мабуть, вулиця Сім’ї Сосніних — не єдина в Києві сподобилася такої їхньої ласки. Бюджетні кошти, як я розумію, витрачено на недешеву фарбу, на її нанесення. Але ж… усе це даремно, бо хіба добрий хазяїн так робить? Чи не логічніше було б спочатку дорогу відремонтувати, а вже потім наносити розмітку? 

У  правобережній частині міста, де з початку цього літа стартував пілотний проект з роздільного збирання твердих побутових відходів (ТПВ), підприємство «ЕкоВін» встановило на спеціальних майданчиках у дворах багатоповерхівок контейнери з інформаційними наліпками. Кожного дня місто «виробляє» понад дві тисячі кубічних метрів відходів, із яких 44% — сухе сміття, що може йти на вторинну переробку. Якщо в європейських країнах чи не на кожний вид сміття є контейнер, то у Вінниці пішли простішим шляхом, який на початковому етапі зручний для городян — впровадили двофракційну систему сортування: вологі відходи та сухі (скло, папір, пластик, пет-пляшка, метал). 

«Коли за кілька будинків від мого прозвучав постріл, здалося, що це військові навчання. Час такий, що цьому й не дуже подивуєшся, — сказав житель села Лавки, який себе не назвав. — Але коли почалися вибухи на трасі, запалав вогонь і піднявся дим, ми зрозуміли, що це вже не навчання. Щось страшне».

Трагедія розпочалася суботнього передобіддя. А вже через годину про них знала чи не вся Україна. Як же так, у місті за понад тисячу кілометрів від зони АТО розгортаються справжні бойові дії з використанням гранатометів і автоматичної стрілецької зброї! Є важкопоранені…

До першої інвестиційної конференції Україна — США керівництво нашої держави готувалося щонайменше кілька місяців. Пік активності урядовців припав на тиждень, який передував старту цього масштабного міжнародного заходу. Про те, що у Вашингтоні 13 липня ухвалюватимуть доленосні для України рішення, не йшлося. Завдання представників Кабінету Міністрів полягало в одному: якісно та розлого розповісти найбагатшим світу цього про українські державні компанії, активи яких за умови вкладення в них значних коштів поповнять кишені бізнесменів та запрацюють на повну потужність заради світлого майбутнього вітчизняної економіки.