«Ми брали Савур-могилу (курган на Донеччині, висота над степовою місцевістю. — «УК»), і розпочався обстріл «Градом». Потім не пам’ятаю, що зі мною сталося». Вже зі слів друзів військовий фельдшер Сергій Лупар дізнався, що ударною хвилею його скинуло з БТРа. Товариші евакуювали його з поля бою. Далі — мобільний шпиталь, потім вертольотом — до Запоріжжя, далі — Дніпропетровськ і, зрештою, літаком до Одеси.  

Проблема зайнятості сільського населення нині актуальна для всієї країни, а для Полтавської області й поготів, тому що тут його чи не найбільше. Статистика свідчить, що офіційно не мають роботи 73 тисячі жителів сіл. І цей факт змушує обласне керівництво і владу на місцях шукати шляхів виходу з цієї ситуації. Тож намагаються розвивати дрібнотоварне сільськогосподарське виробництво. Нині в області функціонує 13 сільськогосподарських кооперативів, 9 із них — молочарські.
Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив (СОК) «Молочний Світанок», розташований у селі Сухорабівка Решетилівського району, в серпні якраз святкує рік свого існування. Людина, яка доклала до цього чимало зусиль, а це начальник управління агропромислового розвитку Решетилівської райдержадміністрації Володимир Маслюк, розповідає, що це було непросто. Людей доводилося переконувати в тому, що це роблять для їхньої ж вигоди. Потихеньку справа зрушила з місця, і нині вже «танк» ємністю 2 тонни не вміщає всього молока, яке здають члени кооперативу.

Внесення змін до Бюджетного кодексу необхідне для реалізації нової моделі відносин держави та органів місцевого самоврядування на засадах децентралізації фінансів і зміцнення фінансового потенціалу органів на місцях. Нинішня система неефективна й істотно стримує економічний розвиток держави, вважають у Міністерстві фінансів.  

З Ганною познайомилися на початку 2000-х, під час кампанії проти так званих преміксів. Йшлося про півтори тисячі тонн токсичних відходів, які завезли в Закарпаття із сусідньої Угорщини і кинули просто неба. Організатори оборудки набили кишені мільйонами доларів, а сотні закарпатців поплатилися здоров’ям. Позбутися отрути вдалося тільки завдяки тиску таких небайдужих громадян, як Ганна, що волонтерила в громадській організації «Бюро екологічних розслідувань».
Під час Революції гідності Ганна Гопко була серед організаторів Громадського сектору Майдану.  Далі хотів написати «а після перемоги над режимом Януковича узялася за…», та Ганна заперечила таке формулювання: «Це тільки самого диктатора в Україні немає. Система ж Кучми-Януковича нікуди не зникла. Вона модифікувалась і озброїлась риторикою Майдану. Деякі з тих, хто нині при владі, яку отримали завдяки романтикам революції (а могли сидіти в камерах), продовжують стару практику. Корупція процвітає й надалі, суди ухвалюють неправосудні рішення». 

Функціонування Державної служби з питань інвалідів та ветеранів України в умовах різкого обмеження фінансування зіткнулося з великими ризиками і проблемами. Особливо в контексті нещодавнього доручення Прем’єр-міністра Арсенія Яценюка №79 від 4 серпня 2014 року, адресованого керівникам низки відомств із грифом «Терміново!». В ньому йдеться про створення центрального органу виконавчої влади, який би забезпечував соцзахист і реабілітацію учасників Антитерористичної операції. Ставиться завдання в тижневий строк підготувати необхідні проекти рішень уряду. Питання, порушене Прем’єр-міністром, справді дуже важливе. Активно обговорювати його і приймати рішення потрібно вже… вчора, щоб не шкодувати про втрачений час завтра. Тим паче, що в структурі центральних органів державної влади вже є орган, який працює у напрямі реабілітації, соціального захисту ветеранів, у тому числі учасників бойових дій. Тож придумувати нічого не треба. Треба лише розумно використати те, що вже є.  

Пізнього вечора повертаюсь із далекої дороги в Київ і ще з порога чую телефонний дзвінок:
— Як добре, що нарешті застала вдома, — чую бадьорий, але дещо схвильований голос дорогої мені людини. — Коли ми говорили про минуле нашого села, я не встигала всього розповісти. Приїздіть якомога швидше. Бо ж не знаю, скільки ще Бог триматиме мене на цьому світі. І може статися, що вже ніхто не розповість.

Ще наприкінці минулого року керівництво Одеського порту говорило про очікуваний круїзний бум до Одеси — з огляду на отримані заявки на судозаходи. Нині із 154 задекларованих судозаходів підтверджено лише 63. 
Після подій 2 травня певний час в одеській гавані був мертвий сезон для круїзерів. Лише через місяць, 5 червня, грецька круїзна яхта Variety voyager наважилася прорвати блокаду страху. Візит пасажирського теплохода Balmoral з понад тисячею туристів на борту фактично почав повернення круїзного життя у нормальне русло.

Сприятливі умови утримання тварин, які забезпечує команда фахівців на чолі з подружжям Ігорем і Наталею Кальченками, дають свої результати. Представники фауни почуваються тут як у природних умовах, а отже, добре плодяться. Раніше ми розповідали нашим читачам про народження тут унікальних білих левенят. Цього року з’явилися малюки в сімействах верблюдів, поні, лам, носух, єнотів, тигрів, леопардів та інших звірів.
Крім природного приросту, бердянський зоопарк, який здобув офіційне визнання Євроазіатської асоціації зоопарків і акваріумів (ЄВРАЗ), а з травня 2011 року є дійсним членом цієї авторитетної організації, поповнюється тваринами з інших зоопарків Європи. Нещодавно тут оновили вольєр і збільшили популяцію котячих лемурів, яких привезли з Німеччини.

У лікарні опинився побитий журналіст, письменник, лауреат всеукраїнських і обласних творчих конкурсів, народний синоптик Володимир Лис.
Це сталося після того, як від озера Велике Згоранське, що в Любомльському районі, роз’їхалися учасники національно-патріотичного табору «Згоранська ватра». У таборі відслужили панахиду за тутешніми вояками УПА. 16 липня 1943 року неподалік озера вони вступили у бій з німецькими окупантами і відбили в них десятки юнаків і дівчат, яких фашисти вивозили у неволю.
На згадку про ще один із боїв — уже з радянськими емгебістами, що насаджували місцевим людям «любовь к Родінє»,  —  на місці колишнього хутора Павла Лиса  було освячено поклінний хрест. Тепер він нагадуватиме, що 23 липня 1950 року тут теж був бій. Як переказують місцеві жителі, один із тутешніх прокомуністичних активістів похвалився після нього, що теж «убив бандита». Але до ранку не дожив  —  настільки «любили» тоді місцеві люди сталінських приспішників. 

«УК» уже писав, наскільки якісне молоко виробляють у наших регіонах. Тепер розповімо про шанси української продукції, яку виробляють на Сумщині та Вінниччині, потрапити на євроринок. Та чи не станеться так, що, захопившись освоєнням останнього, залишимо на молочних бобах співвітчизників.