Понад 20 тисяч проектів, співфінансованих ЄС, зробили свій внесок у поліпшення життя громад, починаючи з 90-х років: від створення нових робочих місць до охорони довкілля, покращення медичних послуг, транспортного сполучення та енергозабезпечення. Звісно, що в таких проектах чи не головну роль відіграють активність і наполегливість територіальних громад, що проживають насамперед на прикордонних територіях. 

Він запам’ятається учасникам, а до міста Лева їх приїхало понад 400 з 18 країн світу, яскравою насиченою програмою, цікавими проектами та зустрічами з 220 відомими авторами. У межах форуму відбулася низка фестивалів, акцій, представлено рекордну кількість книжкових новинок. Кількість відвідувачів і продажів просто зашкалювала. Точилися гострі дискусії з актуальних проблем вітчизняного книговидання.
Своєю активністю Львів укотре продемонстрував: до книжки, розумної, доброї, корисної, сучасники інтересу не втрачають.
 

Ентузіазм і патріотизм народу керівники Радянського Союзу вміло використовували для ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Проте більшість тих, хто пройшов через горнило Чорнобиля, вважають ті події адекватною реакцією на критичну ситуацію. Вони переконані, що виконували громадянський обов’язок. Без віри в це хтозна, що могло б статися після аварії.
Свої зобов’язання перед людьми, що втратили здоров’я, перед сім’ями, які залишилися без батьків і дітей, держава окреслювала в законах, гарантувавши підтримку вогнеборців. Передбачалася взаємна відповідальність держави й людини — так і повинно бути. Без цього суспільство нормально розвиватися не може. 

«Я прийшов вас розвінчати! — кричить чоловік у погонах полковника юстиції головному лікареві клініки, на якого впали певні підозри. — Я вже знаю, чим ви тут займаєтесь! І коли щиросердно не розкажете, я дізнаюся про ваші витівки з інших джерел!»
Присів до серіалу «Прокурорська перевірка» (Росія), який нині демонструє телеканал ICTV, не тому, що записався до гурту загалом відважних та відданих «милу» людей, а тільки через цікавість до правничої тематики. А раптом щось нове дізнаюся! 

Протягом п’яти вересневих днів на вулицях поліського райцентру звучала не тільки традиційна українська мова, а й російська, білоруська, польська, англійська і навіть китайська. На позивні фестивалю «Кролевецькі рушники» завітали співаки, поети, музиканти, художники, майстри декоративно-ужиткового мистецтва з різних куточків України та країн світу. Усіх об’єднали славнозвісні кролевецькі рушники — справжній духовний оберіг українського народу.  

Про Етеллу Чуприк ще змалечку казали: «вундеркінд». Нині ця назва поступилася іншим — «богиня фортепіано», «піаніст-віртуоз»… Вона не розгубила дару, щедро наділеного Небесами, а примножила його, все життя самовдосконалюючись. Як це відбувалося, Етелла Олександрівна згодилася поділитися з читачами «Урядового кур’єра» під час одного з її приїздів до Ужгорода. 

Розкажіть, будь ласка, детально, як має проходити технічна інвентаризація перебудованого житлового будинку та інших допоміжних споруд? Також хочу дізнатися, як садибний житловий будинок вводиться в експлуатацію. Заздалегідь вдячний за відповідь.

В. ШУТАК,
с. Нове Давидково, 
Закарпатська обл. 

Минулого четверга в Леверкузені футболісти «Металіста» відзначали своєрідний ювілей. П’ять років тому команда під керівництвом Мирона Маркевича вперше зіграла в континентальному клубному турнірі. У Ліверпулі на стадіоні Гудісон-Парк бронзовий призер Прем’єр-ліги розійшовся миром з англійським «Евертоном» — 1:1. Тоді основу харківського клубу складали вітчизняні гравці. 

Я — дружина померлого ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії. Згідно з експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії, захворювання, яке спричинило смерть чоловіка, пов’язане з виконанням ним військової служби при ліквідації аварії. Але на день смерті  групи інвалідності він не мав.
У 2008 році я вийшла на пенсію як дружина померлого військовослужбовця зі зниженням пенсійного віку на 5 років. 

Зійшли вівці з піднебесних пасовищ, завершилося літування на високогір’ях Карпат. Про незабутні дні ще довго нагадуватиме просякнутий димом і вологою туманів одяг, смак холодної гірської води берегтимуть уста. На порі не менш відповідальний період: зимівля овець, стрижка, окоти. Клопотів — хоч одбавляй. А ні-ні, та й згадає вівчар далеку полонину, подумки перенесеться в наступну весну. Він «чує хід полонинський не тільки вухом», — як писав у «Тінях забутих предків» Михайло Коцюбинський. — Він «серцем чує, як з глибоких долин, де киплять ріки та ревуть береги, з тих осель і царинок котиться вгору, на поклик весни, жива хвиля худібки і під ногами її радо зітхає земля».