Найкращий в Україні оздоровчий центр санаторного типу для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, побудували в селі Олефірівка Миргородського району на Полтавщині. Тепер на теренах області працює 22 заміські дитячі оздоровниці, більшість яких збереглася тут ще з радянських часів. 

Під час робочої поїздки до Запоріжжя Прем’єр-міністр Микола Азаров, ознайомившись з ходом будівельних робіт на мостових переходах через річку Дніпро, відтермінував здачу  першої черги запорізьких мостів (пуск першої черги планували на 2012 рік). Однак попросив будівельників істотно пришвидшити темпи виконання робіт. За словами глави уряду, саме запорізькі мости стали одним з  основних приводів для його робочої поїздки.  

У серпні нинішнього року Укрзалізниця підписала договір з акціонерним товариством «Будівельна асоціація «Інтербудмонтаж» на проектування та будівництво нового двоколійного Бескидського тунелю протяжністю 1822 метри. Його прокладуть поряд з існуючим одноколійним, який за понад сотню років експлуатації перетворився в аварійний.

Загалом сьогодні за парти сядуть 4 мільйони 200 тисяч школярів. Переважна більшість з них почне новий навчальний рік у відремонтованих класах. Для когось ця подія стане ще урочистішою, бо їхнє шкільне подвір’я прикрасить новобудова. Скажімо, у Старожинецькому районі Буковини — це Кам’янська школа. А от школа в Молодії Глибоцького району йшла до свого 1 вересня довгих 20 років. Як кажуть, не факт, що й цього року було б свято на її вулиці, хоч  державний і місцевий бюджет виділили 29 млн гривень, аби своїх рук не доклала громада. Тут працювали і батьки, й старшокласники, і  вчителі.

Після робочої поїздки Харківською областю Прем’єр-міністр Микола Азаров зробив для себе і уряду багато цікавих і корисних висновків, якими не зміг не поділитися з колегами й журналістами. Він залишився задоволеним від налагодження зворотного зв’язку між центром і регіонами. Дізнався, як на місцевому рівні реалізуються урядові завдання, як використовуються кошти плат- ників податків (читай, державного бюджету). Та й реальне ознайомлення зі станом справ є багатим матеріалом для прийняття важливих державних рішень. 

Днями у Будинку уряду перший віце-прем’єр-міністр — міністр економічного розвитку і торгівлі провів селекторну нараду з керівниками всіх регіонів України. Було обговорено низку важливих для країни питань, і за результатами наради  було дано кілька важливих доручень. 

Енергетична галузь нашої економіки і всі питання, що пов’язані з її роботою, завжди будуть актуальними і перебуватимуть в зоні особливої уваги громадськості. Тут і перехід на альтернативні види енергії, і розвиток атомної енергетики, і видобуток власної нафти й газу, і ціноутворення, вугільна промисловість, і переговори з Російською Федерацією щодо ціни на блакитне паливо, загалом спектр широчезний. Про найактуальніші питання розвитку вітчизняної енергетики «Урядовий кур’єр» звернувся з проханням розповісти до керівника Міненерговугілля Юрія Бойка.

В Ужгороді 29 серпня о п’ятій вечора сталася аварія техногенного походження таких масштабів, яких місто досі не знало. Під час несанкціонованих земляних робіт екскаватор зачепив газову трубу середнього тиску. Після того майже годину газ безперешкодно фугасив через прорив у трубі. Люди, які стали свідками аварії, розповідають, що весь цей час не могли знайти заглушку, щоб припинити витікання газу. Пожежники намагалися запобігти найгіршому, взявши місце аварії в кільце та здійснивши обхід прилеглих до небезпечної зони будинків.  

До цієї тихої, захованої від штормів та вітру бухти на північній околиці Вилкового туристичні баркаси і катери практично не заходять, бо її не позначено на маршрутах. Донедавна ця акваторія була, по суті, закритою для стороннього ока, бо належить тутешньому судноремонтному заводу. А сьогодні… Могутній Дунай — майже поряд — ще живе своїм, більш-менш активним життям, а ця затока з десятками пришвартованих одне до одного суховантажних суден та  барж несе на собі відбиток печалі й безнадійності. Тиша вражає. Ні людського гомону, ні гуркоту техніки. Колись на цьому підприємстві налічувалося близько  півтори тисячі людей. Сьогодні — кілька десятків.

Історія, яку ми хочемо сьогодні розповісти, при всій своїй трагічності настільки багатогранна, що відразу знайти відповіді на всі запитання, породжені перебігом її подій, не просто. Зрозуміло лише одне — незахищеність простої людини перед свавіллям різного штибу негідників, помножена на неефективне судочинство, стає ледь не звичним явищем у суспільстві. Мало не щотижня ті, хто на свій розсуд обирає, кого поважати, а кого ні, хто одноосібно вирішує, що є право, а що ним не є, відверто знущаються, калічать і навіть убивають людей, але жодного покарання не несуть.