Віце-капітан збірної України Анатолій Тимощук розповів uefa.com про підготовку України до Євро-2012, рівняння на збірну Греції, Олега Блохіна та суперників по груповому турніру.

— Ажіотаж в Україні навколо Євро зростає з кожним днем. Я це прекрасно відчуваю навіть у Мюнхені. Про це говорять і мої друзі, рідні, з якими постійно спілкуюся. Ключові теми розмов — квитки на ігри, якість стадіонів. Люди справді чекають на початок турніру. І це ще не межа. Словом, під час Євро очікую божевільної підтримки наших співвітчизників. При цьому, гадаю, що будь-яка збірна, яка виступатиме в Україні, не матиме нагоди скаржитися на відсутність уваги фанатів.

— Як сприйняли повернення на тренерський місток збірної Олега Блохіна? Чи змінилися його характер, вимоги, ставлення до гравців, методи управління командою?

— Гадаю, якщо національна федерація дійшла висновку знову звернутися до послуг цього фахівця, отже, у цьому є сенс, значить, були проблеми, які слід було вирішувати таким чином. Мені і, як, мабуть, більшості гравців, які пройшли випробування чемпіонатом світу-2006, досить комфортно працювати з Блохіним, з його помічниками.

За великим рахунком, за чотири роки Блохін не змінився. Йому нині складніше — у збірній багато молодих виконавців, і до кожного потрібно знайти індивідуальний підхід. На ЧС-2006 поїхало багато досвідчених хлопців, їм по кілька разів пояснювати нічого не потрібно. Головне було — задати напрям. Нині ситуація змінилася, і Блохіну також доводиться змінюватися, пристосовуватися до неї. Однак тренувальний процес за своєю суттю залишився таким, як був.

Стиль гри нинішньої команди дещо відрізняється. Вона стала сучаснішою. І на те є об’єктивні причини. Прийшли нові хлопці, та й футбол не стоїть на місці. Грати так, як ми грали шість років тому, вже не можна.

— Наскільки важлива роль лідера в сучасному футболі?

 — У сучасній команді лідерів має бути кілька. Чим більше — тим краще. Лідер повинен бути в кожній лінії. Щодо себе, то я утримаюся від відповіді. Нехай мої дії коментують інші. Просто я роблю все, щоб бути лідером і на полі, і за його межами. Щоб партнери могли на мене покластися в будь-який момент.

— Ігор Семшов, півзахисник збірної Росії і ваш колишній партнер по «Зеніту», розповів, що спостерігав за жеребкуванням фінальної стадії разом із вами. Ви з успіхом відіграли в цій країні два з гаком сезони — не шкодуєте, що на Євро Україна з Росією не потрапили в одну групу?

— Якби ми грали з Росією, все було б набагато цікавіше. Особисто для мене, бо в російській збірній грає багато моїх друзів. Вважаю, що Росія потрапила чи не в найслабшу групу на Євро, проте цю групу все одно не назвеш прохідною. Польща, Греція, Чехія — суперники для Росії ще ті. Щодо нашого квартету, то він виглядає солідніше. Кожен опонент надзвичайно небезпечний. Якщо ми вийдемо в плей-оф і нам випаде Росія — лише радітиму. Проти друзів грати цікаво.

— З вашим першим суперником — збірною Швеції — минулого року ви грали двічі. Наскільки корисним може виявитися цей досвід? Які ігрові якості шведської команди ви б відзначили і чого від неї слід очікувати в Києві?

— Відзначив би характер шведів і постійну готовність до боротьби. Гра цієї збірної за стилем схожа з українською. А ще у грі шведів багато залежить від дій Ібрагимовича. Він — лідер і найкращий гравець команди. Проте шведи завжди виглядають єдиним колективом і не мають проблем з бойовим настроєм.

— Розкажіть про ваше перше спілкування з Франком Рібері після жеребкування Євро-2012, яке звело Україну та Францію в одну групу.

— Приїхав уранці після жеребкування на базу «Баварії» і кажу: «Ну що, Франку, вляпалися ви?» Повірте, їм з нами легко не буде. Так, ми в останній очній зустрічі в Донецьку програли — 1:4, але рахунок був не по грі. Просто французи тоді провели вкрай сильну і вдалу кінцівку, забивши три голи упродовж останніх п’яти хвилин. Повторення історії не буде. Франк, зрозуміло, теж згадує Донецьк, жартує наді мною. Нахваляється, що Франція розбереться з нами так само і на Євро. У такому ключі ми спілкувалися неодноразово. Але все — на рівні жартів, по-доброму.

— Ще одного свого опонента — збірну Англії — Україна перемогла в Дніпропетровську в останньому очному поєдинку восени 2009-го. Втім, відтоді англійська команда істотно змінилася. На вашу думку, вона стала сильнішою?

— Наша гра з Англією — з тією віддачею, силовою боротьбою, жагою до перемоги — була близька до того, аби назвати її кращою для України. Але якщо ми не стали сильнішими тоді, то ми просто зобов’язані стати сильнішими зараз. На Євро нам відступати нікуди. Нам потрібно викластися навіть не на 100%, а на 150%, якщо це можливо. Щодо Англії, то вона, звичайно, змінилася. Як саме, нам ще належить проаналізувати. Мені видається, що рівень англійського чемпіонату трохи впав, і це мало позначитися на рівні гри національної команди. Але недооцінювати англійців не можна. Вони завжди були сильні, плюс — скучили за гучними перемогами.

— Ваш тренер зазначив, що для України вихід до чвертьфіналу є завданням-мінімумом. У такому разі, який підсумок турніру для України слід вважати успішним?

— Нам слід налаштовуватися на максимум — тільки на перемогу в турнірі. Щоб виступити успішно, зобов’язані демонструвати максимум своїх можливостей протягом усього чемпіонату. Навіть більше! Плюс на вищому рівні має бути не тільки самовіддача, а й реалізація моментів. Сильний опонент не дасть нам створити багато можливостей для взяття воріт. Якщо таких у нас буде одна-дві, їх треба неодмінно втілювати в голи.

Є гідний приклад — збірна Греції. Вона кілька разів перемагала з мінімальним рахунком — 1:0, але при цьому перемагала! За рахунок відмінної реалізації моментів, ефективного використання «стандартів» вона пройшла всю дистанцію і стала чемпіоном. Для нас це — чудовий орієнтир. Чим вищий буде у збірної України відсоток реалізації, тим більша ймовірність, що вона досягне успіху.

Підготувала Оксана ГОЛОВКО,
«Урядовий кур’єр»