4 серпня цього року в межах програми EFF Україна отримала 1,7 мільярда доларів другого траншу кредиту МВФ. «Ці кошти спрямують на поповнення золотовалютних резервів, які зростають упевненими темпами, — заявила голова Національного банку Валерія Гонтарева. — До кінця 2015 року плануємо, що їхній обсяг сягне майже 18 мільярдів доларів».

Особисто у мене остання цифра та «темпи зростання» в цілому не викликали такого захоплення. Бо частина другого траншу МВФ, за словами віце-прем’єр-міністра Геннадія Зубка, піде на сплату боргів за газ та погашення запозичень, які Україна робила раніше. Останні зависли над нами як дамоклів меч: за інформацією сайту domik.ua, лише в грудні 2015 року Україна мусить погасити три мільярди доларів по єврооблігаціях, утримувач яких — Російська Федерація. Тож 1,7 мільярда доларів Міжнародного валютного фонду — це крапля в морі наших планових платежів. Чи не тому Україна вже запланувала до кінця 2015 року (це підтвердила директор департаменту боргової та міжнародної фінансової політики Мінфіну Галина Пахачук) позичити ще три мільярди доларів.

МВФ ніби й не проти третього траншу, але поставив перед Україною нові умови: гроші дамо, якщо Кабінет Міністрів затвердить план заходів з приватизації п’яти пріоритетних державних підприємств (список із 10 об’єктів має бути готовий до 31 серпня). До того ж мусимо нарешті створити спеціалізований підрозділ антикорупційної прокуратури, який відповідатиме за нагляд за розслідуваннями Національного антикорупційного бюро, та умови для повномасштабного функціонування НАБ. Окрім того (дані інтернет-видання «Апостроф»), у найближчій перспективі Україну зобов’язують відновити стабільність та довіру в системі грошових відносин у державі, забезпечити фінансове оздоровлення НАК «Нафтогаз України», яка має купувати валюту не з резервів Нацбанку, а на міжбанківському ринку (до речі, до кінця 2015 року Україна пообіцяла втримати дефіцит компанії на рівні нижче 3,1% ВВП). Водночас до 31 серпня 2015-го уряд України має затвердити підзаконні акти, необхідні для застосування нового закону про ринок газу. А до кінця вересня — завершити переговори з кредиторами щодо реструктуризації зовнішнього боргу (Україна намагається домовитися про списання 40% боргу, тоді як кредитори погодилися лише на 5%). Зрештою проект держбюджету України наступного року, згідно з домовленістю з МВФ, потрібно підготовити з дефіцитом на рівні 3,75% ВВП.

Судячи з того, як «швидко» працюють у нас деякі чиновники, третій український транш може затриматися в дорозі з нашої вини. Але не це турбує найбільше: експерти стверджують, що Україну дедалі глибше затягує боргова  кредитна трясовина, на відмітці 68 мільярдів доларів якої ми зупинилися.  Їх потрібно віддавати, а не брати нові й нові запозичення. Ми й так уже, за оцінками Business Insider, перебуваємо на третьому місці світових лідерів за ризикованістю державного боргу. Попереду лише Венесуела та Греція. А видання USA Today Moody’s опублікувало список країн, які (на думку міжнародної рейтингової агенції Investors Service) впевнено рухаються до банкрутства. Україна в цьому списку — вже на першому місці, маючи показник «Са» — останній ступінь перед дефолтом.

Як подолати ці лабіринти боргів? — над цим запитанням ламають голови державні мужі. Фото з сайту sovetclub.com

Гаманці за кордоном

Що ж робити? Дуже корисну пораду з цього приводу, думається, дає лондонська газета The Guardian. Вона оприлюднила дані дослідження щодо виведених в офшор капіталів, які мають українське походження: загальну їхню вартість оцінюють у щонайменше 167 мільярдів доларів. До України ці кошти навряд чи вдасться повернути в повному, як кажуть, обсязі (це можливо, але в нас про ці багатства чомусь ніхто навіть не згадує). Проте якби з цієї суми, наголошує The Guardian, «сплатили 18% податку на прибуток для фізичних осіб (щоправда, гроші в офшори виводять не лише фізособи), то це дало б змогу перекрити понад 95% сукупного державного боргу України». Попри серйозну кризу в країні та війну на Донбасі, «багатства з України продовжують литися через край в офшори». Тому уряди Європи (Україну, резюмує The Guardian, це стосується в першу чергу) зобов’язані нарешті «добратися (з метою оподаткування) до гаманців своїх найбагатших громадян».

Добратися до гаманців — це означає перекрити офшорні потоки і змусити найбагатших громадян України спочатку сповна та регулярно платити податки вдома. Годі вже викручувати руки малому та середньому бізнесу, заганяючи добросовісного виробника в тінь, і водночас не помічати сотні мільйонів доларів, що перетікають в офшори. До речі, порівняно з минулим роком рівень тіньової економіки в Україні у першому кварталі 2015-го зріс до 47% обсягу офіційного ВВП. Такі попередні розрахунки навело Мінекономрозвитку на своєму сайті. Втрата віри суб’єктів економічної діяльності у покращення економічної ситуації найближчим часом спонукала їх до активного використання схем приховування частини доходів, стверджують у відомстві. А фахівці Державної фіскальної служби збитки від тіньової економіки обраховують у близько три мільярди гривень на місяць.

Від зарплати до зарплати

За словами керівника Київської агенції стратегічних комунікацій Андрія Кашпура, життя в борг робить з українців націю, позбавлену мрії. Більшість опитаних агенцією респондентів, кажучи про очікування від майбутнього, живуть лише одним днем. У декотрих горизонт майбутнього може розширитися до одного місяця — від зарплати до зарплати в режимі «очікування грошей, щоб віддати борги». Країна живе в борг і привчає до цього свій народ. Але не в усіх українців навіть це виходить. Заборгованість по зарплаті в Україні на 1 червня становила 1,81 мільярда гривень, тож чекати на чесно зароблені гривні багатьом нашим співвітчизникам доводиться місяцями. А ось тим, хто залишився без роботи, нема на що розраховувати взагалі. Армія безробітних в Україні росте у геометричній прогресії. «Якщо в лютому 2015-го на одне робоче місце претендувало шість кандидатів, то на середину серпня — 34, — заявив журналістам заступник голови Федерації профспілок України Сергій Кондрюк. — Через низьку активність роботодавців і значну активність пошуковувачів. В Україні стрімко зростає кількість безробітних. На жаль, вітчизняна економіка не потребує робочих рук у таких пропорціях».

Ось і ламай собі голову, як жити далі. І чого більше боятися — дефолту чи нової кризи? Наш народ про них почав навіть анекдоти складати (а що йому, бідному, ще робити?). Сусід питає в сусіда: «Дефолт і криза — це коли грошей немає?» — «Ні. Дефолт — це коли гроші були. Коли ж їх немає — це наше звичайне життя! А криза — це коли ти чекав, що ось-ось твоє життя поліпшиться, а невдовзі зрозумів, що кращим життя було раніше!»

КОМПЕТЕНТНО

Олександр ОХРІМЕНКО,
президент Українського аналітичного 
центру:

— Гроші тікають за кордон, коли в країні стає нестабільно. Наприклад, торік ми мали найбільший відтік капіталу — близько шести мільярдів доларів, 92% яких це гроші олігархів. Якщо ми хочемо, щоб ці кошти у вигляді інвестицій повернулися назад, держава мусить створити нормальні умови для бізнесу, прогнозовану ситуацію. Значний капітал з-за кордону надходив у 2002, 2003, 2005, 2006, 2011 роках, коли можна було планувати розвиток бізнесу. Рекордні 12 мільярдів доларів увійшли в Україну 2006-го року. Бізнес повірив у позитивні зміни в країні й готовий був інвестувати рух уперед. Цього нам, на жаль, тепер дуже не вистачає.