У чому секрет популярності цього молодіжного дійства? З десятків правильних і неправильних відповідей можна виокремити кілька основних, що можуть претендувати на розгадку успіху.
Найперше — це яскраво спрямована проукраїнськість заходу. Вона його стрижень, рушій і привабливість водночас. Організатори давно і точно підмітили затребуваність у молоді національної самоіндентифікації, спілкування, бажання зустрітися з володарями людських душ. А ще вона може мислити і діяти не завжди так, як хоче влада.
І тут, на фестивалі, виявляється: те, що десь у східних областях України вважається революційним і добрим приводом для фронди, серед багатьох ровесників з Центральної України вже давно знайоме, а для молоді західного регіону — усталене.
Таким на фестивалі було ставлення його організаторів з Національного альянсу (і відповідно учасників) до ветеранів національного визвольного руху. Традиційне живе спілкування з ветеранами УПА, що по сибірах відсиділи відміряні їм «червінці» або й «четвертаки» і всупереч усім сталіним і сталінчикам таки вижили, лише утверджувало учасників у думці: приклад у боротьбі за волю і долю України брати є з кого.
Наступна складова — атмосфера особистої свободи, яка розпочинається із можливості обирати місце під намет біля стадіону в Центральному парку культури і відпочинку міста Луцька й продовжується для гостей абсолютною волею у виборі місця проведення вільного часу.
Хочеш узяти участь у гутірці (розмові) із знаменитим письменником Василем Шкляром — діставай свій каремат із намету і в потрібний час поспішай на територію, відведену для гутірок. Постелив персональне «крісло» — і слухай метра, аж поки той не відповість на останнє поставлене йому запитання.
Або цікавишся тим, що говорить український військовик, колишній командир добровольчого полку «Дніпро-1», народний депутат України Юрій Береза? А він твердить, що нині для нього найважливіше, щоб ми, українці, не повторили помилок сторічної давності (про революцію 1917 року та її наслідки). Бо надто вже нині багато схожого. І народний депутат упевнений, що ми переможемо у цій війні тільки тоді, коли будемо єдині. «Знаю: від того, наскільки єдині будуть Президент, Прем’єр-міністр та інші керівники держави, залежить майбутнє нашого суспільства». І несподівано зізнається в тому, що не курить уже вісім років, але… «мені хочеться жорстко покарати того, хто викидає недопалок із машини».
Не сподобався лектор, друже? Піднявся і перейшов туди, де цікавіше. А обирати є з чого, адже у програмі десятки різних заходів.
Спостерігати за тим, як стрільці вправляються із пневматичної зброї — копії автомата Калашникова чи американської М-16 — посилати кулю за кулею у мішень. Або й самому спробувати влучити в лоб миршавенького бонапартика, героя української народної пісні. Чи пішов освоювати котрийсь із видів народних промислів. Або приєднався до гурту колег, які співають. Не з великої сцени, а просто біля намету. І як співають — душа розгортається!
А ще, звичайно, так звана велика сцена, на яку виходять початківці, що лише пробують голоси, і колективи, широковідомі серед молоді, які можуть завести глядачів так, що вони через кілька хвилин стають єдиною за духом командою. Свідомо не називаю їх, щоб це не було розцінено як своєрідна реклама.
На фестивалі не торгують алкоголем. Зате ще ніхто не залишався голодним — торгівля налагоджена різноманітна від гастрономічних смаколиків до ароматних майже до непритомності, добре замаринованих і вміло підсмажених шашликів.
Це і є своєрідний фундамент успіху «Бандерштату». І успіх цей його незмінний натхненник нині народний депутат України Ігор Гузь, судячи із усього, розвиває. Не випадково ж поширюються розмови про те, що наступний десятий фестиваль відбуватиметься вже десь у Києві.
Ми в Google+