Про зустріч чотирьох лідерів країн нормандського формату — канцлера ФРН Ангели Меркель, президентів Франції Еммануеля Макрона, України Володимира Зеленського та Росії Володимира Путіна — говорили так багато ще задовго до того, як вона відбулася, що температура атмосфери, в якій тривало очікування перших новин про її результати, сягала найвищого градуса.

Ні на Заході, ні в Україні ніхто не покладав наївних сподівань на те, що Володимир Путін їде в Париж для визнання відповідальності Росії за війну на сході України, виведення звідти російської армії, чи щоб Донецьку і Луганську області залишили в спокої, давши українцям змогу самим в усьому розібратися. Глави держав країн нормандського формату вели переговори протягом п’яти з половиною годин, підсумком яких стало спільне комюніке, у якому йдеться, що «сторони віддані повній та всеохопній імплементації припинення вогню в Україні до кінця року».

Президент Володимир Зеленський гідно склав непростий міжнародний іспит. Фото з сайту president.gov.ua

Спочатку кордон, потім — вибори

Хоча Ангела Меркель та Еммануель Макрон виступали посередниками на цих переговорах, безперечно, всю увагу було прикуто до Володимира Зеленського та Володимира Путіна. Адже це була не просто зустріч двох політичних лідерів, а президентів двох країн, одна з яких розгорнула проти іншої гібридну війну, що забрала життя понад 13 тисяч українців. Володимиру Путіну, який уже протягом двох десятиліть перебуває при владі, не позичати досвіду міжнародних зустрічей і складних переговорів. Він, як завжди, прибув до Єлисейського палацу ефектно: останнім, із запізненням на кільканадцять хвилин, у броньованому лімузині російського виробництва Aurus, який спеціально для цього привезли з Москви. Володимир Зеленський під’їхав у значно скромнішому Renault, його хода вздовж лав вишикуваної французької гвардії була легшою, а усмішка — щирішою. 

Напередодні нормандської зустрічі Володимира Зеленського не раз застерігали від тет-а-тет з Володимиром Путіним, який відомий своєю майстерністю переконувати співрозмовника, набутою ще за часів служби в КДБ. Проте вже після перших повідомлень, які почали з’являтися після переговорів двох президентів, стало зрозуміло, що Україна не здає своїх принципових позицій. Про це  під час пресконференції український Президент заявив: «У нас із президентом РФ, кажу відверто, абсолютно різний погляд з приводу передачі кордону і коли це можливо. Я, звісно, порушую питання про те, щоб передача кордону була до місцевих виборів. Поки що в нас різне бачення, але думаю, ми зобов’язані знайти вихід». При цьому він нагадав: не на користь України є те, що в мінських домовленостях зафіксовано передачу неконтрольованої українською владою ділянки кордону лише після місцевих виборів. 

Володимир Зеленський також наголосив, що він ніколи не порушить головні принципи. «Перший — це неможливість федералізації. Україна — унітарна держава, це незмінна стаття її Конституції та непорушний принцип існування держави. Другий — неможливість будь-кого вчиняти будь-який вплив на вектор руху та розвитку України, яка є незалежною, самостійною, демократичною державою, вектор розвитку якої обиратиме виключно її народ. Третій — неможливість компромісів з урегулювання ситуації на сході України через поступки територіями в межах міжнародно визначених кордонів. Для кожного українця і Донбас, і Крим — це Україна».

На Банковій біля Офісу Президента люди морально підтримували главу своєї держави під час важливих переговорів. Фото з сайту radiosvoboda.org

Про Крим поки не говорили

Серед головних домовленостей, яких було досягнуто в Парижі й які зафіксовано в комюніке, — новий обмін утримуваними до кінця року за принципом «всіх на всіх». «Це великий крок, бо 72 людини можуть приїхати додому. Я цього дуже хочу», — сказав на пресконференції Володимир Зеленський. Може йтися про утриманих на окупованих територіях Донбасу, в Росії та в Криму. Деякі перестороги викликає пункт комюніке, де сторони «вважають за необхідне інкорпорувати «формулу Штайнмаєра» в українське законодавство». Та хочеться вірити, що вітчизняні законодавці з обережністю поставляться до цього положення і вивчать усі можливі його наслідки. 

Питання Криму на переговорах у Парижі не порушували. За словами Володимира Зеленського, він «дуже хотів обговорювати це питання», але до нього не вдалося дійти. Вочевидь, брак переговорного часу — не єдина причина, через яку це не вдалося. Позиція Москви, декларована нею на всіх публічних майданчиках, полягає в тому, що питання Криму закрите назавжди й жодних переговорів з цього приводу вона вести не збирається. Проте такою категоричною залишається і позиція Заходу: поки Крим анексовано, санкції проти Росії лишатимуться незмінними. 

Чотири місяці до нового саміту

Хоча нормандський саміт не приніс сенсаційних результатів, проте відновив дипломатичний канал спілкування сторін щодо припинення війни на Донбасі в межах мінських угод. Вони не вигідні для України, бо свого часу їх підписали під тиском, в умовах гарячої фази збройного протистояння на Донбасі, проте інших переговорних меж нині не існує. «Гадаю поки що не може йтися про розморожування ситуації на Донбасі, бо ми бачимо, як щодня, щотижня там нові жертви. І навіть сьогодні, коли ми говоримо, в зоні розмежування були жертви», — сказав на пресконференції Еммануель Макрон. Але нормандська зустріч показала «важливість дипломатичного формату, бо лише такий формат може забезпечити правильне використання мінських домовленостей». Еммануель Макрон також анонсував, що нова нормандська зустріч на рівні міністрів закордонних справ і радників відбудеться за чотири місяці. «Вони говоритимуть, як можна поліпшити безпекові, політичні, гуманітарні умови», — зазначив французький лідер.

А Київ матиме час оцінити, як виконає Москва домовленості про обмін утриманими та розведення сил. А ще Україна і ЄС зможуть побачити, на яких умовах Кремль підпише чи не підпише новий контракт на транзит російського газу через українську ГТС. Адже газ — це останній козир, який Росія використовує в найскладніші моменти політичної гри.