Якщо хтось забув, то нагадаю: омела біла — такий собі вічнозелений наріст, який паразитує на деревах. Думається, кожен хоч раз звертав увагу на ці округлі «кущі», які присмоктуються до здорових дерев і виснажують їх. Так само відбувається і в сьогоденному соціальному житті нашої країни, коли найвищий сенс діяльності корумпованих чиновників-солітерів — особисте збагачення, а не турбота про розвиток держави і благополуччя громад, коли, попри війну на сході України, самопожертву бійців ЗСУ і добровольців, самовіддачу волонтерів, трапляються людці, які на цій війні та горі заробляють…

Наприкінці лютого українське суспільство збурили повідомлення про шахрайські схеми, завдяки яким через фіктивно оформлені документи на отримання соціальних виплат псевдопереселенцями з Донбасу із Держбюджету вимивають десятки мільйонів гривень. Тоді Кабінет Міністрів призупинив виплати 150 тисячам так званих переселенців через масове шахрайство. На Харківщині із зареєстрованих 211 700 осіб до списку щодо призупинення виплат потрапили 88 800 переселенців, і 15 тисяч з березня такі виплати вже не отримують. Більшість харків’ян, як зрештою і жителі інших регіонів, підтримали  урядове рішення й цілком резонно висловили своє обурення стосовно нечистих на руку внутрішніх мігрантів,  справедливо вважаючи себе нахабно обкраденими.

«Безперечно, шкода людей, яким війна на Донбасі зламала долю, багатьох позбавила здоров’я, даху над головою і майна, нажитого роками. Та коли чуєш про шахрайські оборудки «недопереселенців», які присмокталися до бюджету України, мислиш: тут вони отримують пенсії, грошову допомогу, а там — галасують (імовірно і воюють) за «ДНР» та «ЛНР». Звісно, не всі. Обездолених українців, що й справді не змогли виїхати на «велику землю», дуже шкода. Але ж не п’явок-вампірів. Це подвійна зрада таких ділків держави, а також моралі та совісті», — говорить відомий громадський діяч Олександр Сітенко.

Його думку розділяє більшість людей, які розуміють, що вкрасти з бюджету — це вкрасти особисто в кожного з нас, тож готові власноруч притягати шахраїв до відповідальності. А ось ляльководи, котрі забезпечили функціонування схем, знову (як і завжди) залишилися в тіні. Звісно, нині тривають кримінальні провадження, виявляють зловмисників, проте чи отримають вони по заслугах? Наші правоохоронна й судова системи щось не додають упевненості в позитивній на це запитання відповіді. Оскільки згідно з ч. 1 ст. 366-1 Кримінального кодексу України (службове підроблення) їм загрожує позбавлення волі на три роки або штраф. Можливо, це правильно. Але в наших українських реаліях злодійкуваті, проте пов’язані круговою порукою чиновники якщо і не вислизнуть із-під статті, то зуміють сторгуватися на штраф. Його накладення на розкрадачів бюджету швидше нагадує прохання держави поділитися накраденим, а не покарання.

Варто сказати, що не всі осуджують «соціально-пенсійних» гастролерів з Донбасу, мовляв, а чого б і не витягти з державної кишені тисячу-другу гривень, це ж копійки порівняно з тим, що розкрадають чиновницька верхівка й олігархи.

Що не кажіть, а не сприймає здоровий глузд таку абсурдність ситуації, коли країна живе у стані війни, на якій щодня гинуть наші найкращі хлопці й дівчата, ми індиферентно ставимося до тих, хто своїми діями чи бездіяльністю сприяє ворогові. Щодо пенсій і соцвиплат, які незаконно вивозять на підконтрольну бойовикам і російським агресорам територію: хто може дати гарантію, що ці гроші доходять до безпосередніх адресатів, а не використовують їх для закупок повернутої проти нас зброї? Невже над таким елементарним питанням не замислювалися чиновники Ізюмської міськради, коли на одну і ту саму адресу (!) видали довідки 3420 так званим переселенцям щодо взяття на облік тимчасово переміщених осіб. Потім фіктивні документи, як і в Куп’янському районі, ставали підставою для оформлення довідок про перебування на обліку внутрішньо переміщених осіб та виплати їм грошової соціальної допомоги з Державного бюджету. А таки ні, бо наплювати їм і на сім’ї загиблих, на каліцтва поранених, на долю сиріт. Отже, збагачуються на війні і горі, а відповідатимуть за законами мирного часу? Виходить, що і за липові документи на, скажімо, будівництво лазні, і за фіктивні довідки, завдяки яким фактично фінансують ворога, відповідальність однакова?

Нехай пробачить мені Феміда, але тоді в наших реаліях вона швидше нагадує сліпу базарну перекупницю з допотопним ваговим коромислом та обтріпаним дубцем у руках, аніж уособлення Правосуддя.